Наближається південь, червневий південь, повитій спеки (і, й) світла. Світло
хвилями дається (з, із) неба, сповняє повітря, несито пожира тіні на землі,
заганя їх під дерева, кущі, (в, у) гущину. Нащо (в, у)же бувають таємничі
холодки, а (і, й) туди хоч тоненькою цівкою протиснеться воно (і, й) сміється,
раде, що знайшло (і, Й) там свого ворога темряву. Тільки (в,у) ту альтанку, що
під старезним волоським горіхом (в, у) садку, не пуска його дикий виноград,
звившись тісно (і, Й) щільно (в, у) одну зелену стіну. (В, У)же що не робить
світло: (і, й) зайчиком штшас біля альтанки, пробившись крізь листя горіха, (і,
й) золотою стіною гтада на землю» (і, й) мигтить, (і, й) переливається,
намагаючись ся, -сь) ближче до темното закутка. Стало на порозі
альтанки, зазирає туди, а (в, у)війти не може (Михайло Коцюбинський)

Чи завжди треба говорити правду?

Що обманювати негарно, відомо усім. А якщо ти не хочеш говорити правду, коли тебе про неї запитують?. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав в школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті і не поцікавилися успіхами в школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна і оцінку виправити… Ось що розповів мені один товариш.

Під час зимових канікул він гостював в селищі у бабусі. Подружився з ровесниками - сусідським хлопчиною. Разом в сніжки грали, з гірки каталися. Недалеко від селища є великий ставок. Дітям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найсміливіший з місцевих, увесь час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, в деяких місцях прогинався. Ходили аж до пітьми, катали, веселилися.

Прийшов Саша (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? - запитує. - Я і на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Саша відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся початку про усе здогадуватися і відверто запитала, чи не ходять, випадково, діти на ставок. Саша хоч якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвилювалася і він в усьому зізнався.

Як не умовляв Саша бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З дітьми суворо поговорили, пояснили, що їх прогулянки були дуже небезпечні. «Ей, ти, зрадник, знатися з тобою не хочу»! - заявив Саше Олег. Саші стало дуже прикро. Але два дні після цього недалеко від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і сильний чоловік, його ледве врятували. Добре, що зблизька були люди.

Я сказав своєму товаришеві, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим більше, що Саша ще спочатку сказав Олегу про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виявляти друзів. Але якщо вони, помилявшись або не розуміючи усього, здійснюють щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкина чесність врятувала когось від лиха

Петрик сьогодні попросив у мами 50грн і прийшов додому з порожніми руками. Мама питає:-Сину,а де всі гроші?-Я…купив….Я їздив до бабусі і потратив усі гроші,вибач..-Добре,просто сьогодні ми повинні були поїхати донеї,а ти вже це зробив,тоді залишимося вдома. Зараз я бабусі зателефоную..-Ні,мамо, не треба…Я сам зателефоную!-Але мені потрібно дещо спитати у неї, я тобі потім дам слухавку.-А що ти хочеш в неї спитати?Цікаво!-Петрику, тобу про це знати не треба,все я звоню!Телефонна розмова:-Привіт,мамо, а до тебе сьогодні дійсно Петрик приїзджав?-Ні,доню,а з чого ти це взяла?-Та просто він мені сказав,що всі кишенькові гроші витратив,на те,що їхав до тебе.-Знову бреше,ну що ж це таке?-Добри тоді,бувай..Після телефонної розмови:-Мамо,а чого ти мені слухавку не дала?-Та просто..Де всі кишенькові гроші? Я знаю,що ти не їздив до бабусі у село,і гроші ти не витратив на автобус,кажи!-Я на всі 50грн купив те,що ти мені ніколи не дозволяєш їсти!-Петрику,запам*ятая: «Яка б солодка була не правда,а гіркою правда, кажи завжди правду!»-Вибач мене…-Добре, запам*ятай…