Прочитайте текст і виконайте завдання 5-8.
(1) Дорога повилася всередину лісу. (2) Тут картина стала ще краща обидві
стіни лісу, по боках дороги, ставали вищі й густіші. (3) Ліс стояв, неначе моло-
да під вінцем, у дорогому білому уборі, якого не вигадає ні одна людська думка.
(4) І все то диво світилось наскрізь, блищяло; переливалось то різким, то ма
товим цвітом. (5) Ні одна картина природи влітку не могла прирівнятись до
тієї пишної фантастичної картини мертвої зими: то був тихий, мрійний сон
заснулої землі. (За І. Нечуєм-Левицьким)
5. Орфографічну помилку допущено в написанні слова
А блищяло
гприрівнятись
Б переливалось
дповилася
в влітку
6. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
гп'ятому
А першому
Б
дчетвертому
другому
В третьому
7. Складними безсполучниковими є речення
гп'яте, четверте
А перше, четверте
Б
дчетверте, друге
друге, п'яте
в третє, перше​

У нашому сучасному світі дуже важко зустріти людину яка б творила добро просто так! Таких людей , на жаль, дуже мало. Творити добро це не так вже й важко як нам здається. Перевести через дорогу бабусю, до меншим, посадити дерево, до рідним. Якщо кожен з нас зробить хоч один раз в день добро, то світ стане кращим. Творити добро потрібно! Потрібно творити його поки не стало пізно. Жизття таке коротке! Ти зроби сьогодні добро і тебе пам"ятатимуть завжди. Пам"ятатимуть незлим, тихим словом. Тож творімо добро поки не пізно!

«Хмара»
 Напевно, кожному із нас подобається гати, як тече вода, горить вогонь і…пливуть у небі хмари. Ці маленькі пухкі клаптики щоразу змушують відволіктись хоч на хвилину й підняти голову догори. Повіє легенький вітерець і на блакитному тлі з’являються вони – легкі, білосніжні, кумедні. Пливуть собі хмаринки, мов хвильки. Коли я була малою, то думала, що це солодка вата, яка грається зі мною, утворюючи різні образи тваринок. А на що схожі хмари? Здається, звичайна собі хмаринка, такі собі елементи з водяної пари. Та якщо добре придивитися, то можна побачити і дракона, і африканського слоника, і корабель з повітряними вітрилами, які несуть його у незвідані світи. Вони ніби розірвані шматочки чогось великого, таємничого.  І не можуть уже поєднатися, зустрітися. А ми так і не дізнаємось, що то було з самого початку. Хмаринки завжди вісники гарної погоди. Адже, як відомо, що після похмурої погоди обов’язково вигляне яскраве сонечко. А коли настане зима, то хмарки струсять свої білосніжні мішечки і навколо полетять білі мухи. Вкриють вони дахи будинків, ліси, поля, галявини. Тому хмари мають дуже важливу роль як основа вологи в природі. Влітку захищають від пекучого сонця, а взимку – від переохолодження. Тому, якщо вам стане сумно чи самотньо, просто відволічіться від проблем, підійміть голову, роздивіться хмарки, небо і помрійте. Уявіть навколо себе казку з лицарями й принцесами. Не соромтесь, адже всі ми діти в душі.