1234567891011121314151617181920

ответ:Как говориться: «Привычка свыше нам дана...» Что же такое привычка? Зачем они нам? Какие они бывают? Привычка заложена в нашей человеческой природе. Почему же порой так трудно сопротивляться нашим привычкам? Как известно нашипривычки делятся на плохие и хорошие. Самое неприятное в нашей жизни - этоплохие привычки.Мы знаем. Что они плохие, а зачастую ничего с собой сделать не можем - привыкли! Все знают, что курить плохо, регулярно употреблять алкогольные напитки - плохо, переедать - никуда не годится, о наркотиках и депрессантах, даже и говорить не стоит. Мы смотрим рекламу о вреде курения. О вреде табака - все понимаем, но отказать себе в привычных удовольствиях не можем. Это привычка, зависимость, слабость характера, которая нам часто сильно портит жизнь. К плохим привычкам еще можно отнести привычку зацикливаться на работе. Для большинства людей, которые зацикливаются на работе, это возможность уйти от проблем и забот, которые давят на человека в реальном мире. Друзья, родные, семья все отходит на второй план, и круг общения человека сужается, бороться с этой привычкой трудно. Но возможно. Надо задать себе вопрос, а есть ли такая необходимость все свое время посвящать работе. И что это не выход от проблем и трудностей жизни убегать в работу. Это их не решит, а только усилит. К вредным привычкам стоит отнести зависимость от телевизора, от компьютера, sms-зависимость, как ни странно, но чтение книг «запоем» - тоже относятся к вредным привычкам. Одна из страшных привычек, которая разоряет семью, доводит до самоубийства, до нищеты, до умственного расстройства, до дна жизни - азартные игры. И это уже не привычка, это уже - болезнь. Надо помнить. Что игра - это развлечение. Нельзя играть во время серьезных потрясений в вашей жизни. Нельзя играть если у вас есть алкогольная зависимость, вы испытываете одиночество. Игра не снимает стресса.

Объяснение:

При творенні слів за до суфіксів -ськ-, -ств- при­голосні на стику твірної основи й суфікса можуть зазнавати різних змін.

У вимові зливаються в один звук такі приголосні, і це по­значається на письмі:

г, з, ж + с = з: Кривий Ріг — криворізький, Прага — празь­кий, Кавказ — кавказький, француз — французький, Зба­раж — збаразький, Париж — паризький; убогий — убозтво, *    боягуз — боягузтво;

я, й, ч + с = ц: козак — козацький, Вінниця — вінницький, Гадяч — гадяцький; юнак — юнацтво, купець — купецтво,    ткач — ткацтво;

х, с, ш + с = с: чех — чеський, Лепетиха — лепетиський, Одеса — одеський, Сиваш — сиваський; птах — птаство, товариш — товариство.

Винятки з цього правила на письмі й у більшості випадків у вимові становлять деякі прикметники, утворені від іншо­мовних слів: баски — баскський, тюрки — тюркський, Мекка — меккський, казах — казахський, Ла-Манш — ла-маншський.

Яклю твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються, а саме:

а) на стику твірної основи йcуфікса чується дз, ц: завод + + ський = заводський [заводз'кий], люд + ство — людство

|л'удзтво], солдат + ський = солдатський [солдац'кий], Корчуват(е) + ський = корчуватський [корчувац'кий], брат + ство = братство [брацтво];

б) кінцеві звуки твірної основи т і ст у разі збігу трьох і  більше приголосних не вимовляються: президент + + ський - президентський [президен'с'кий], лейборист + + ський = лейбористський [лейборис'кий].

Якшо в кінці твірної основи після приголосного стоїть суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) цей суфікс випадає: П'ятихатки — п'ятихатський, Каховка — каховський, Чоколівка — чоколівський, Камчатка — камчатський.

Уподібнення приголосних  за місцем

Свистячі с, ц, з («сце їздзу») перед шиплячими ш, ч, ж, дж («ще їжджу») внаслідок регресивної асиміляції переходять у відповідні шиплячі: с — ш, ц — ч, з — ж. Це відбивається й на письмі: брязк — бряжчати, в'їздити — виїжджений, пісок — піщаний, пуск — пущений, Київський — Київщина, Васько — Ващенко, козацький — козаччина.

Виняток на письмі становлять:

а)  присвійні прикметники, у яких перед шиплячими незалежно від вимови пишеться та сама літера, що й у твір­ ній основі: Параска — Парасчин [парашчин], Ониська — Онисьчин (але в прізвищі: Онищенко), Луцька — Луцьчин, Рузька — Рузьчин;

б) префікси роз-, без-, з-, у яких пишеться буква з незалежно від вимови: розжитися, розчин, розширений, без­шумний, безжальний, зчовгати, зжати;

в)  дієприслівники: принісши, привізши

Шиплячі перед свистячими уподібнюються до свистячих, але на письмі це не відображається (перед свистячими пишеть­ся та сама буква, що й у початковій формі слова): книжка — у книжці [книз'ц'і], дошка — на дошці, чашка — у чашці, полич­ка — на поличці, зваж — зважся, вчиш — вчишся.

Зубні д, т перед свистячими та шиплячими у вимові як­що не випадають, то зазнають змін, але на письмі це не відображається (пишуться ті самі букви д, т, що й^в інших словах чи формах слова): сусідка — сусідці [сус'ідз'ц'і] — сусідчин [сус'іджчин], тітка — тітці [т'іц':і] — тітчин [тїч:ин], літати — льотчик [л'оч:ик], погодитися — погодься [погодз'с'а], вчить — вчиться [учиц':а], молодий — молодший [молоджший], короткий — коротший [корочший].