Мода в мові, мовна мода — наявність у суспільстві, переважно серед окремих категорій мовців, у межах якогось часового проміжку певних смаків в уживанні тих чи іншних мовних одиниць, творенні мовних моделей, у користуванні певним функціональним різновидом мови тощо. Ці смаки зорієнтовані на наслідування відповідних зразків, що розцінюються як престижні, авторитетні, нові і т. ін. Це один з виявів мовної естетики.
Критерієм моди в мові є не просто оцінки на зразок «гарно/негарно» (як, наприклад, у явищі милозвучності мови), «подобається/не подобається», а «гарно» — тому, що це престижно, сучасно, культурно або оригінально. Іншими ж категоріями мовців, навпаки, такі мовні явища можуть сприйматися як манірні, претензійні й навіть вульгарні. З часом той чи інший вияв мовної моди або стає загальноприйнятим і стилістично нейтральним, або відмирає. Джерелом тенденцій моди в мові є особливості мови певних категорій або навіть окремих мовців, які:
вважаються соціально авторитетними, престижними (опозиція «престижність/непрестижність» при цьому є похідною від опозицій соціально-територіальної, соціально-професійної, часового плану — «центр/периферія», «місто/село», «соціально-культурна еліта/народ», «нове/старе» і под.);
цілеспрямовано подаються (з певною політичною, культурною та іншою метою) як такі, на які варто рівнятися; таким у своїй культурно-естетичній орієнтації є, зокрема, шлях становлення літературних мов на власній народній основі (мотивувальні опозиції престижності — непрестижності тут ті самі, що і в попередньому вияві, тільки звичайно з протилежним розташуванням полюсів: «народ/еліта» і под.; крім того, актуалізується опозиція «своє/чуже»);
не тільки не є соціально авторитетними в звичайному розумінні, а, навпаки, можуть займати нижчі позиції в ціннісних орієнтаціях соціуму, але експресивність мови яких може також ставати предметом наслідування (в основі оцінної шкали престижності/непрестижності тут лежать опозиції «нове/старе», «чуже/своє», «не так/так, як усі»), наприклад, наслідування молодіжного та ін. жаргонів (навіть у назвах телепрограм: «Круті новини», «П'ятий кут»)
Кожен день багато людей робить гарні вчинки, але тількі одиниці з тих вчинків називають героїчними. На мій погляд, існує певна межа між вчинком просто добрим і героїчним. Наприклад, просто до літній людині або інваліду - поступитися місцем у транспорті, до донести сумку - це не героїчний вчинок, але добрий. А от якщо добрий вчинок вимагає від людини чималих зусиль або ризику для життя - це вже, як на мене, буде героїчний вчинок.
Наприклад, якщо ти побачив людину, якій стало зле на вулиці, і визвав "швидку до " - це дуже гарний вчинок, що, можливо, врятував людині життя. Але ций вчинок не героїчний. На мій погляд, героїчним буде вчинок, коли ти побачиш таку людину, наприклад, під час прогулянки лісом, куди не доїде "швидка", і будеш тягнути її на собі кілька кілометрів до найближчої траси, зловиш авто і довезеш-таки людину до населеного пункту, де є лікарі. Такий вчинок потребує з твого боку багато зусиль; до того ж, якщо постраждалий виживе, твій внесок у її порятунок буде доволі великим.
Якщо людина ризикує собою, коли робить добрий вчинок - наприклад, рятує когось з вогню - це теж буде героїзмом. Я вважаю, не кожна людина здатна на героїзм, саме тому героїчні вчинки викликають таку повагу.
