потрібно виправити пунктуаційні помилки у тексті
У глибокому яру між двома стовбурами могутніх ясенів горіло велике вогнище. Полум'я то присідало, то раптом з веселим тріскотінням бурхливо і високо сягало в гору розганяючи хвилі густої темряви. у світлі полум'я з кущів виринали курені, намети. А біля самого вогнища сиділи, лежали, стояли озброєні люди. Всі вони різного віку, різного фаху і в різноманітному одязі та в селянських свитах, і в армійських гімнастерках, у френчах, в кітелях, у шинелях, у плащах. Така ж строкатість була і в їхній зброї. Тут все було різноманітне. Тільки одне в цих людей було спільне це невгасиме прагнення перемогти ворога. Трохи осторонь, під стовбуром ясена обіпершись руками на мисливську рушницю, сидів дід - обірваний, волохатий і старий, як дума. Біля нього, згорнувшись калачиком і поклавши на дідову ногу голівку, спав хлопчик років семи - онук його. Біля сусіднього вогнища гучно знялася хвиля басів. Пісня звучала, хапала за душу, хвилювала, глушила тривогу, збурювала думки, будила сили й бадьорила, кликала в нові бойові походи

Мама послала Сергійка до сусідів позичити солі .

Сергійка довго не повертався.

Уже й борщ закипів а його немає. Нарешті прийшов ,приніс у банці солі .

Мамай питає:чого це ти так довго ходив ?

- а я снідав каже Сергійко

- як снідав ? дивується мати

- а вони запросили мене снідати

- і шо ти їм відповів ?

- нічого сів і поснідав

-який же ти нечемний Сергійку !

Розгнівалась мати

Треба було сказати дякую я не голодний

- але ж мені дуже їсти захотілося ...сказати я не голодний це ж неправда .Хіба ж неправду можна говорити ?

Правда іноді буває гірша за неправду - каже мати

А Сергійко тепер думає як це ж так

Батьки -це найближчі люди які можуть тільки існувати для мене у цілому світі. Вони подарували мені життя, піклуються про мене, оберігають.Ніхто не може мені замінити їх.

На мій погляд, мама й тато – це найголовніші люди у нашому житті. Вони дали нам життя. Вони до нам стати тією людиною, якою ми є. Я вважаю, що той, хто не шанує своїх батька і неньку, не шанує інших, не буде гарною та вихованою людиною. Наші батьки – це те, що повинно бути у нашому серці завжди, де б ми не були. Я хочу сказати, що ми повинні їх поважати й шанувати тільки за те, що вони зробили для нас. Адже батьки не можуть бути поганими та не піклуватися про майбутнє своєї дитини. Батьки допомагають нам створювати свою думку, мріяти про майбутнє і робити мрії здійсненними. Батьки – наче порт для корабля. Вони зможуть порадити, до , врятувати, а потім відправити до нових випробувань, до нових мрій, до нових успіхів, до майбутнього.