Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
Буду писать на русском языке, там уже переведете а то у мня украинского нету!
Ы ось ялинка почула спыв цього маленького горобчика, вони проснулася з довгого сну , ы стряхнула высь сныг з свого зеленого одяну. Вона сто яла ныбито , як королева мыж рабыв. ЪЪ гылля було таке довге, як у дывчини коси. Вона стояла ы слухала спив горобця, вона задумалась, мрыяла як прийде весна и вси ъъ сестры берызки, ялини , сосни знову вдягнуться в своъ королывськы шата , ы будуть святкувати свято Весни.
Так ялина ы не побачила як маленький горобчык , полетыв до своъх дыточок, щоб розказати ,як його спывом захопилась королева ЯЛИНА.
НУ КАК ПОНРАВИЛОСЬ ???
