1 Байдужість, найстрашніша хвороба нашого часу.
Не бійтеся друзі – писав П. Польський письменник Бруно Ясенський
Принаймі вони можуть вас зрадити. Не бійтеся ворогів . Принаймі вони можуть вас убити. Бійтеся байдужих. З їхньої мовчазної згоди творяться і зради, і вбивства.
Задумайся на хвилину читачу. Чи не «мовчав» і ти
часом? Там де треба було на весь світ кричати! Чи
не втікав задля власного спокою у життєві
кущики щоб нічого «не бачити» і «не чути» « незнати »? Пригадай читачу чи не проходив ти мовчки
коли хтось нівечив природу твоєї землі? Коли
якийсь ворожий зайда чинив наругу над
святинями твого народу? Над його історією?
Сполохані орли злітають у небо щоб у бойовому леті опуститися помстою на тих хто руйнує їхні
гнізда. Сполохані жаби стрибають у болото щоб
тихо і спокійно пересидіти небезпеку. Задумайся
читачу і зваж: хто ти?
Новий рік – одне з найпопулярніших календарних свят. Цей день протягом століть щорічно відзначають, знають, люблять і чекають люди, різні у своїх етно-національних традиціях і релігійних переконаннях.Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому грунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи.
Традиційна новорічна обрядовісгь українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.
Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: "Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю" – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.
Объяснение:
