Поставте іменники у формі: а) род. одн.: курс, кандидат, округ; б) род. мн.: ласт, лазня, молдованин.в) ор. одн.: хлоп’я, вежа, подорож; г) кл. одн.: зоря, геннадій, синок.​

Объяснение:

Звертання – це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до якого звернена мова.

Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).

У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється з обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В.Сосюра.)

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику – тоді наступне слово пишеться з великої букви: О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині. (П. Куліш.)

До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.

Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.