вибиреш собі,яке сподобається
синичка — дуже корисна осіла пташка.
її можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. вона є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. коли вони пої плоди, насіння падає на землю. так воно розноситься на великі відстані, де з нього виростають рослини.
синички є нероздільною частиною природи. тому треба оберігати синичок.
синичку можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. вона — дуже корисна осіла пташка.
по-перша, є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. по-друге, синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. по-третє, коли вони пої плоди, насіння падає на землю. так воно розноситься на великі відстані, де з нього виростають рослини.
синички є нероздільною частиною природи. тому треба оберігати синичок.
Образ України у творчості Т. Шевченка
Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші "Садок вишневий коло хати". Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці.
