Моє місто Харків.
Харків – це одне з найбільших міст України. Його ще називають першою столицею, тому що він нею був за радянських часів. Харків – красиве, світле і живописне місто, розташоване на північному сході України. В ньому живе багато людей, що навчаються, працюють, відпочивають. Головні річки Харкова – Харків, Лопань, Уди. Через них давно вже побудовані мости, по яким можна ходити, чи їздити, або просто стояти і милуватися течією. В центрі міста розташований прекрасний парк, який має ім’я Тараса Григоровича Шевченка. Біля нього – площа Свободи, найбільша площа в Європі. Тут зазвичай проходять всі міські свята, на які збирається дуже багато людей, грає музика, пускають феєрверки. Тут же, неподалік, стоїть нова будівля Харківського Театру опери і балету – дуже цікава монументальна споруда, перед якою побудовано надзвичайно вражаючі фонтани. Вечорами багато молоді збирається біля них. Головна вулиця міста – Сумська. На ній також багато крамниць, банків, Палац Одруження і просто красиві будинки, в яких живуть харків’яни. Харків також крупний науковий і студентський центр. У ньому багато науково-дослідних і учбових інститутів, серед них є дуже відомі. Наше місто ще і великий промисловий центр. Тут роблять літаки, турбіни; трактори, телевізори, велосипеди. Правда, багато заводів зараз не працюють так, як раніше, але ймовірно, що з часом все налагодиться. У Харкові працю ють кінотеатри, театри, музеї, є цирк і планетарій. Тож багато дітей на канікулах відвідують виставки, ходять на вистави, дивляться фільми і розважаються. Навесні, коли розпускаються кучеряві клени і каштани, квітнуть абрикосиі вишні, зеленіє трава і світить лагідне сонечко, наше місто стає особливим! Люди частіше гуляють вулицями, посміхаються, і радіють, що живуть в такому красивому місті.Объяснение:
Життя дуже коротке, і її не можна зупинити або змінити, тому потрібно жити прямо зараз. Як колись було сказано про те, що ми ніколи не молодше, ніж у цю хвилину. Так, чому ж так мало людей усвідомлюють це, чому ніхто не прагне до кращого, а в основному все просто пливуть за течією. Особисто мене швидкоплинність часу лякає і насторожує.
Я боюся колись прокинутися вранці і зрозуміти, що я літня пані, яка так і не встигла нічого зробити в цьому житті, про що мріяла в свій час.
Час не шкодує нікого і від нього не можуть врятувати навіть мільйони. Та, незважаючи на це, люди намагаються жити швидше, прискорюють час. Вони не люблять чекати і хочуть, щоб час пройшов якнайшвидше, однак вони навіть не намагаються усвідомлювати того, що з кожною хвилиною вони стають старше і за цей час втрачають багато.
