Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками.Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну.Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості, такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, а найголовнішим серед них є мова.Мова — душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятися вище у своєму розвитку. Мова— не тільки засіб спілкування. Це етнічна категорія, що притаманна кожному народові.На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови.Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов’їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового.Пишаюся тим, що я українець. Люблю й ціную свою рідну мову. Але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.

1. Йду (дієслово) поміж (прислівник) люди (іменник).

(Речення просте, неокличне, розповідне, односкладне означено-особове, поширене, повне, неускладнене).

2. Не (частка) милуй (дієслово) мене (займенник) шовково (прислівник).

(Речення просте, неокличне, спонукальне, односкладне означено-особове, поширене, повне, неускладнене).

3. На (прийменник) другий (числівник) день (іменник) тільки (частка) про (прийменник) повінь (іменник) і (частка) говорили (дієслово).

(Речення просте, неокличне, розповідне, односкладне неозначено-особове, поширене, повне, неускладнене).

4. Багато (прислівник) слів (іменник) написано (дієслово) пером (прислівник).

(Речення просте, неокличне, розповідне, односкладне безособове, поширене, повне, неускладнене).

5. Лежачого (прикметник) не (частка) б’ють (дієслово).

(Речення просте, неокличне, розповідне, односкладне неозначено-особове, непоширене, повне, неускладнене).

6. Сухе (прикметник) надвечір’я (іменник).

(Речення просте, неокличне, розповідне, односкладне називне, поширене, повне, неускладнене).

7. Завчасно (прислівник) виходжу (дієслово) з (прийменник) дому (іменник), боячись (дієприслівник) спізнитись (дієслово).

(Речення просте, неокличне, розповідне, односкладне означено-особове, поширене, повне, ускладнене відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом).

8. Нині (прислівник) часто (прислівник) полюбляють (дієслово) говорити (дієслово) про (прийменник) політику (іменник).

(Речення просте, неокличне, розповідне, односкладне узагальнено-особове, поширене, повне, неускладнене).

(1) Любіть (дієслово) красу (іменник) своєї (займенник) мови (іменник), звучання (іменник) слів (іменник) і (сполучник) запах (іменник) слів (іменник): (2) це (частка) квітка (іменник) ніжна (прикметник) і (сполучник) чудова (прикметник) коханих (прикметник) батьківських (прикметник) степів (іменник) (А. Малишко).

(Речення складне, бесполучникове, неокличне: 1) спонукальне, односкладне означено-особове, поширене, повне, ускладнене однорідними додатками; 2) розповідне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними означеннями).

Любіть підкреслити однією лінією;

красу, звучання, запах – пунктиром;

своєї, мови, слів, слів – хвилястою лінією;

це – однією лінією;

квітка – двома лініями;

ніжна і чудова – хвилястою лінією;

коханих батьківських степів – хвилястою лінією.

(1) Гроза (іменник) буде (прикметник) – (2) хмара (іменник) аж (частка) на (прийменник) землю (іменник) лягає (дієслово) (О. Коломієць).

(Речення складне, бесполучникове, розповідне, неокличне: 1) двоскладне, непоширене, повне, неускладнене; 2) двоскладне, поширене, повне, неускладнене).

Гроза підкреслити однією лінією;

буде – двома лініями;

хмара – однією лінією;

на землю – пунктиром з крапкою;

лягає – двома лініями.