знайти просте речення з однорідними членами: а)А ще весною розпускаються бруньки і зеленіють дерева, б) Весна прекрасна пора року, в) Андрій розігнув спину і застромив у землю лопату..​

Кожна людина за своєю природою індивідуальна, своєрідна, неповторна. В кожного з нас своє призначення, мета, завдання.
Іван Багряний в своєму романі "Сад Гетсиманський” пише такі слова: " Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – це найпідліша з усіх істот. Людина – це найнещасніша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом. Та найдивнішим є те що всі ці три рубрики сходяться в одній людині.” Так, справді, з цим варто погодитися. Людина – найвеличніше творіння, завдяки своїм безмежним можливостям, своїй творчій натурі, розумовим якостям. Людина – найпідліша істота, тому що знає смак підступу, помсти, поразки. Людина – найбільш нещасна з усіх істот, тому що має багато, та не може отримати все.
Ми живемо колективі, займаємося певною діяльністю, отримуємо і втрачаємо те що для нас важливе. Кожного дня по-новому пізнаємо цей світ, людей, що знаходяться поряд, знову і знову знімаємо фільм за власним сюжетом. Недарма говорив Шекспір: " Весь світ – театр, а люди в ньому — актори."
Різні життєві ситуації розподіляють нам свої ролі. Сьогодні ти на вершині слави, завтра – покинутий всіма чи можливо стоїш гаєш поряд, та це не так важливо, адже кожна чергова роль, кожна наступна репліка і змінена маска допомагає тобі зіграти цю роль наймайстерніше, відчути всі тонкощі життя і залишитися в кінцевому результаті переможцем. В наших руках безмежні можливості для того, щоб бути кращим, питання лише в тому: чи використовуємо ми це? Людина істота талановита, та часто губить свій талант через інші, непотрібні речі, відкладаючи його на потім. Людина – унікальна за своєю природою та не завжди може розкрити своє істинне "Я", відчути свою неповторність. Людина геніальна, та часто недооцінює своїї можливості і залишається наодинці з своїми думками, задумами та істинами.
Як важливо, не зважаючи на всі насмішки долі та різноманітні життєві ситуації залишитися людиною з власними переконаннями і благородними, високими намірами. Падаючи низько чи підносячи голову надто високо, не забувати про інших, кому зараз набагато важче, хто духовно вищий від нас: у будь-якій ситуації знаходити щось позитивне і не опускати рики від відчаю; бачити прекрасне у кожному промінчику, листочку, кожному дні нашого життя і бути щасливим від того, що ти людина, Людина з великої літери.
"Людина доти й людина, допоки не втратила здатність бачити крім потворностей життя і його красу. Той, хто бачить це, може не так мучитиме себе, гірко питаючись, хто я і навіщо, звідки і куди?...”( О. Гончар " Собор")
Усі люди різні: веселі і життєрадісні, підступні і спокійні, добрі і відкриті, горді і злі, індивідуальні … Вони такі, якими робить їх це суспільство, кожен з нас творить його по-своєму, творить себе і тих, хто його оточує. Всі ми неповторні, яскраві особистості. Бути людиною насправді звучить гордо. Кожен з нас сам визначає місце і роль в цьому суспільстві своїми вчинками, поведінкою та навіть думками. Ми повинні бачити в кожній людині яскраву особистість і починати потрібно безперечно з себе. Неможливо змінити весь світ чи запобігти тому, що повинно статися, можливо змінити відношення інших до себе, викликаючи повагу і захоплення, бути гідною людиною і розуміти, що саме це твоя найвища цінність.
Підвести підсумок хотілося б прекрасними рядками вірша великого українського поета Василя Симоненка:

Столиця України являється епіцентром подій нашої країни ,тут зосереджені найбіль важливі установи,мешкають найвпливовіші та найвідоміші люди,саме в Києві найбільше можливостей для кар'єрного зросту .Саме це приваблює багатьох молодих людей,котрі шукають де себе можна реалізувати та самовдосконалити.
По-перше ,зазвичай саме вихідці із села досягають найбільшого успіху ,адже,на мою думку,їх завжди виховують трудолюбивими та впевненими в собі .Діти із провінції не є золотою молоддю або розбещеними благами цивілізації і вміють шанувати те ,що мають.Не можна не згадати про головного героя урбаністичного роману Валер'яна Підмогильного "Місто" Степана Радченка.Юнак,підкоривши столицю,починає сміло займатися само розвитком,знаходить достойну роботу та задоволений собою.
По-друге ,це не означає що корінне населення Києва неуспішні люди .На мою думку,дуже багато в долі людини вирішує виховання ,адже які риси характеру змалку розвинуть у дитині,з такими вона і буде жити все життя.Чудовим прикладом може бути мій дядько,який є трудоголіком та завжди викладається на всі сто.Це до йому стати успішним київським бізнесменом і він вкотре довів,що проводити вільний час за книгами замість посиденьок у забігайлівках точно не соромно .
Отже,з вище сказаного можемо зробити висновок ,що тільки риси характеру людини,її погляди на життя ,цінності та пріоритети які вона кладе перед собою впливають на її успішність .