Виконайте тестові завдання: 1. Географічні назви — іменники, що складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них, пишуться.
А через дефіс;
Б разом.
2. Верни/город, Печи/води, Копай/город, Гуляй/поле, Крути/броди пишуться
А разом;
Б через дефіс.
3. Географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль, -абаль, - акан, -бург, -ленд, -пілс-, -таун, -шир, -штадт пишуться разом.
А так;
Б ні.
4. Слова Давидів/брід, Вишній/Волчок, Гола/Пристань, Зелена/Гура, Новий/ Сад, Стара/Планина, Широкий/Яр пишуться.
А через дефіс;
Б окремо.
5. Географічні назви з першим складовими частинами соль-, усть-, іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санки-, сан-, санта-, сен-, сент-, із кінцевими назвотворчими частинами -рівер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд пишуться
А через дефіс;
Б окремо;
В разом.
6. Слова Орехово/Зуево, Пуща/Водиця, Кам’янець/Подільський, Харків/Товарний, Чехо/Словаччина, Ельзас/Лотарінгія, Коло/Михайлівка, Віта/Поштова пишуться.
А через дефіс;
Б окремо.
7. Географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прикметниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, пишуться через дефіс.
А так;
Б ні.
8. Слова Алма/Ата, Іссик/Куль, аддис/абебеський, буенос/айреський, Нар’ян/Мар, Улан/Уде, Чатир/Даг пишуться.
А через дефіс;
Б окремо.
9. Слова Яр/під/Зайчиком, Новосілки/на/Дніпрі, Ростов/на/Дону, Ріо/де/Жанейро, Ла/Манш, Франкфурт/на/Майні, Ла/Плата пишуться окремо.
А Так;
Б ні.

Мій улюблений твір мистецтваІз всіх видів мистецтв мене найбільше вражає скульптура й архітектура. Може, на це вплинув мій батько. Він у мене архітектор. Багато архітектурних і скульптурних шедеврів я знаю по ілюстративних альбомах, які є в нас будинку. Звичайно, я хочу побачити золотоглавий Софійськй собор, що в Києві, коней Клодта й Адміралтейство, що в Петербурзі, московські храм Христа Рятівника, Кремль і пам’ятник Пушкіну, єгипетські піраміди й символ Парижа – Ейфелеву вежу, – і багато чого, багато чого іншеАле це в перспективі. З рідного Харкова я поки далеко ще не їхав, але й у нашім місті є скульптурний шедевр світового рівня. Це знаменитий пам’ятник Т. Г. Шевченко, великому українському поетові, нашому улюбленому КобзаревіСкульпторові вдалося втілити в цьому пам’ятнику справжню суть великого співака України: його любов до рідного народу. Ця любов відчувається й у самій фігурі Кобзаря, у його погляді, і в тім оточенні, у якому він перебуває. Для скульптурних фігур творцеві пам’ятника позували артисти знаменитого театру «Березиль», яким керував Лесь Курбас, талантливейший український режисер. Катерина з дитиною на руках – акторка театру Чистякова, що стала згодом народною артисткою України. Мені вона бачиться сумною українською мадонною з дитиною. Доля театру й самого Курбаса сумна: у період сталінських репресій театр був закритий, фактично розігнаний, а його керівник арештований і розстріляний. Але залишилися втілені в бронзі актори. Цей шедевр архітектури не торкнули навіть гітлерівські окупантиВи давно були в саду Шевченко? Сходите, вдивитеся пристальнее в особу поета, у скульптури навколишніх його людей. Ви обов’язково зрозумієте: великі твори мистецтва існують не тільки у світові туристичні центрах

Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і  я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило, я дізналась де живе дівчинка, яка згубила книжку. Це був невеликий будинок, поблизу парку. Я поклала книжку у поштову скриньку і пішла. Через декілька днів доля звела мене з цією дівчинкою ще раз. Ми зустрілися біля магазину і познайомились.  Її звали світлана. Хоч досі ніхто не знає про мою добру справу, та ми з Світланою  багато розмовляли і знайшли чимало спільного в нашому світогляді і інтересах. Тепер ми справжні друзі. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.