Протягом усього часу існування людства визначальне значення у житті суспільства відігрівали взаємини між людьми. Адже у будь-які часи людина не могла відчувати себе щасливою, якщо не мала добрих стосунків у родині, с друзями та оточуючими її людьми. То ж дружба і кохання супроводжували наших пращурів багато століть. Для сучасної людини вони мають таке ж велике значення, як і для людини, що жила у середньовіччі. Темі кохання було присвячено безліч літературних і пісенних творів, витворів живопису і скульптури.Адже тільки поряд з коханою людиною відчувається справжнє щастя. Нажаль, щастя – поняття нестійке, бо людина змінюється, вдосконалюється і розвивається, а з часом сягає певних щаблів духовного розвитку. Саме про це і розповідають нам українські народні пісні про кохання. Тема кохання – одвічна тема роздумів людства і одвічна тема мистецтва. Й до сьогодні нас хвилюють та розчулюють твори Петрарки, Шекспіра, Пушкіна, Ахматової, Франка, Лесі Українки. Шекспір оспівував красу справжнього кохання у своїх сонетах, у драматичних творах. Символом щирого почуття стали герої його трагедії Ромео та Джульєтта. В одному зі своїх сонетів Шекспір порівнював кохання з маяком, який ніколи не гасне, допомагаючи знаходити правильний шлях під час будь-якої негоди. Красу кохання оспівували й українські поети і прозаїки.
