Краще мати однога справжнього друга, ніж десять удаваних. Подумаємо чому так склалось. Несправжній друг гірше лютішого ворога. Коли людина має від кого чекати підступності, то вона готова швидко зоорієнтуватися і дати опору. Інша справа, коли ти довіряеш людині, а в самий відповідальний момент вона зраджує тебе або - ще й гірше - перетворюється на головного супротивника. Постає тоді питання: як відрізнити справжніх друзів від удаваних? Відповідь легка: справжній друг першим протягне руку до порадить, підтримає, втішить, зрозуміє і вибачить, а всі інші у кращому випадку просто заплющуть очі, а в гіршому - відштовхнуть, висміють, зневажать. Ось, чому я вважаю, що удаваний друг ніколи не зможе стати опорою для людини, а на навіть впаки, хоч і не відкрито, скоріш за все перетвориться на справжнього ворогаⒶ.
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Добре. Як в тебе?
- Теж непогано
- Мені учора було цікаво у музеї, а як тобі?
- Мені теж
- Стількі цікавих стародавніх речей, все таке гарне
- Так. А старі монети, які були знайдені зовсім недавно. Вони ще добре збереглися.
- А одежа воїнів, я б теж хотів таку мати. А ти?
- Я краще хотів би мати іменну саблю, як у самураїв
- Так це було б не погано. Я хочу ще побувати у цьому музеї
- Я теж. Всі ці речі захоплюють подих, вражають мене до глибини души
- І змушують фантазувати
- Підемо на наступнії неділі туди ж?
- Згода
- До зустрічі!
- До зустрічі!
