1) Нічні пейзажи
- сховані шуми і гуки довгої літньої днини
- тихе світло ринуло з неба, потопляючи усе навкруги.
- ніч зайшла
- серпи, коси, вози, збруя.
- зношені снопи, не загребані покоси, клапті недекошеної пшениці, дух свіжого степового сіна.
- розкошами, красою віє над степом.
- світить місяць
- тіні з-під верб
- воли
2) Волохата постать
- вбрання
- батіг в руках
- мармурове дівоче обличчя
- посмішка
- повітря у зграї србних звуків
3) Срібні слова пісні
- дівчина замовкла і схилила голову
- тиша
- останні одголоси пісні десь в далечині
- непорушні верби
- закривши очі, співає
4) Зрадливий козак
- багатий батько
- козак у пишному вбранні
- вороний кінь
- дівчина тужить
нарешті і до нашого міста прибула на білих конях зима. випав білий пухнастий сніг і закрив собою все: землю, дороги, тротуари, одягнув дерева і кущі в теплі шуби.
білі коні де пролинуть вони,
там земля у снігах голубіє
я вийшов на вулицю і не впізнав її. тільки вчора ввечері все навкруги було чорним і непривітним, а сьогодні вранці сніг так блищить на сонці, що аж очам боляче. іду вулицею і по слідах на снігу бачу: ось собака пробіг, а он пташині сліди залишились на білому снігу. калюжі замерзли, перетворившись на кришталеві озерця, в яких видно воду. тихо на вулиці, усі звуки потонули в снігу.
і куди не глянеш оком, —
біле все кругом,
де змахне зима широким
білим
моя вулиця гарна в будь-яку пору року. але взимку вона стає якоюсь загадковою і чарівною. дивишся на дерева — і вони тобі казковими новорічними ялинками, які чекають зимових свят. іноді вулицю так засипає снігом, що ми з сусі змушені рити тунелі, щоб можна було вибратися із снігового полону.
нам весело взимку, а от птахам — не дуже, тому ми піклуємось про них — підгодовуємо. на білій скатертині снігу яскраво виділяються червоні ягоди горобини. дивлюсь, як галки скльовують їх довгими дзьобами. хтось прикрасив ліхтариками найбільшу ялинку на нашій вулиці. дружно чекаємо веселих свят.
