Відповідь:
1. Глянеш з високої гори на той ліс, і здається, ніби на
гори впала== оксамитова зелена тканка__, гарно побралася склад ками, позападала в вузькі долини тисячами оборок та жмутів. - складнопідрядне речення, є граматична основа
2. Мене з печі як вітром здуло, босоніж, вскакую в чоботи, вилітаю в клуню. - фраз. зворот = ЗНИК, в реченні вист. присудком
3. І жив, і вмер, як личить== козаку. - складнопідрядне речення, є граматична основа
4. І гілка суха, як рука кармеліта-.-.-.-, тримає у жмені оранж горобини. - порівняння, можемо замінити формою О.в. РУКОЮ КАРМЕЛІТА
5. Немов живе== в мені два__ чоловіка__, і хтось когось в мені не впізнає. - складнопідрядне речення, є граматична основа
6. Та він же їй як рідний син== і досі. - іменна частина складеного присудка
7. Старий співак співав, як пелікан.-.-.-. порівняння, можемо замінити формою О.в. ПЕЛІКАНОМ
8. Слова росли із ґрунту, мов жита-.-.-.-, порівняння, можемо замінити формою О.в. ЖИТАМИ
9. Як хліб солодкий від зайця-.-.-, як радісне диво найперших дитячих снів-.-.-, хитались у відрах лозові свіжі кружальця. порівняння, можемо замінити формою О.в. ХЛІБОМ, ДИВОМ
10. Минулися - як сон-.-.- - дні. Залишились згадки сумні. порівняння, можемо замінити формою О.в. СНОМ
11. силуети - тіні - блиски - як фокстер'єр== із парасолькою==. іменна частина складеного присудка
Пояснення:
Ідеї гуманізму - духовна основа розквіту мистецтва епохи Відродження. Мистецтво Відродження пройнятий ідеалами гуманізму, воно створило образ прекрасного, гармонійно розвиненої людини. Італійські гуманісти вимагали свободи для людини. "Але свобода в розумінні італійського Ренесансу, - писав його знавець А. К. Джівелегов, - мала на увазі окрему особистість. Гуманізм доводив, що людина у своїх почуттях, у своїх думках, у своїх віруваннях не підлягає ніякій опіці, що над ним не повинно бути силою волі, який заважає йому відчувати і думати як хочеться ". У сучасній науці немає однозначного розуміння характеру, структури і хронологічних рамок ренесансного гуманізму. Але, безумовно, гуманізм варто розглядати як головне ідейний зміст культури Відродження, невіддільної від усього ходу історичного розвитку Італії в епоху почалося розкладання феодальних і зародження капіталістичних відносин. Гуманізм був прогресивним ідейним рухом, який сприяла утвердженню кошти культури, спираючись, перш за все на античне спадщина. Італійський гуманізм пережив ряд етапів: становлення в XIV столітті, яскравий розквіт наступного століття, внутрішню перебудову і поступові впаду у XVI столітті. Еволюція італійського Відродження була тісно пов'язана з розвитком філософії, політичної ідеології, науки, інших форм суспільної свідомості і, у свою чергу, зробило потужний вплив на художню культуру Ренесансу.
Відроджені на античній основі гуманітарні знання, що включали етику, риторику, філологію, історію, виявилися головною сферою у формуванні і розвитку гуманізму, ідейним стрижнем якого стало вчення про людину, її місце і роль в природі і суспільстві. Це вчення складалося переважно в етиці і збагачувалося в самих різних областях ренесансної культури. Гуманістична етика висунула на перший план проблему земного призначення людини, досягнення щастя його власними зусиллями. Гуманісти по-новому підійшли до питань соціальної етики, у вирішенні яких вони спиралися на уявлення про потужність творчих здібностей і волі людини, про її широкі можливості побудови щастя на землі. Важливою передумовою успіху вони вважали гармонію інтересів індивіда і суспільства, висували ідеал вільного розвитку особистості і нерозривно пов'язаного з ним удосконалювання соціального організму і політичних порядків. Це надавало багатьом етичним ідеям і вченням італійських гуманістів яскраво виражений характер.
Багато проблем, що розроблялися в гуманістичній етиці, знаходять новий зміст і особливу актуальність у нашу епоху, коли моральні стимули людської діяльності виконують усе більш важливу соціальну функцію.
Гуманістичний світогляд став одним з найбільших прогресивних завоювань епохи Відродження, які надали сильний вплив на весь подальший розвиток європейської культури.
Реформація зіграла важливу роль у становленні світової цивілізації. Не проголошуючи ніякого певного соціально-політичного ідеалу, не вимагаючи переробки суспільства в ту або іншу сторону, не роблячи ніяких наукових відкриттів або досягнень на художньо-естетичному терені, Реформація змінила свідомість людини, відкрила перед нею нові духовні обрії. Людина отримала свободу самостійно мислити, звільнився від опіки церкви, отримав найвищу для неї санкцію - релігійну на те, щоб тільки власний розум і совість диктували йому, як слід жити. Реформація сприяла появі людини буржуазного суспільства - незалежного автономного індивіда з свободою морального вибору, самостійного і відповідального у своїх судженнях і вчинках.
