Ввічливі слова
Чи замислювались ви над тим, яку роль у вашому житті відіграють ввічливі слова? Я — так. І ось що виявилося.
Якщо до людини звертаються ґречно, вона і сама буде ґречною з тобою. Судіть самі.
У нас у класі є один хлопчик. Він увесь час говорить грубі слова. Не знаю, чому. Можливо, його батьки так розмовляють. Тоді мені шкода його. Мої батьки ніколи не вживають у розмові грубих слів.
Коротше кажучи, я довго гала за цим хлопчиком. А якось підійшла до нього, посміхнулась і сказала: «Сашо, будь ласкавий, скажи мені, коли у тебе День народження?» Погодьтесь, я вчинила дуже правильно. По-перше, у нас у класі усі чомусь називають одне одного на прізвище. А я звернулась до нього на Ім'я. По-друге, я сказала ввічливі слова, котрі йому, як на мене, не часто доводилось чути. По-третє, для кожної людини День народження має виключне значення.
Саша спочатку розгубився і, мабуть, хотів відповісти мені якось грубо. Проте я знову посміхнулась. Між тим, у мене дуже чарівна посмішка. «Першого грудня», — відповів ошелешений Саша і зашарівся. «Дякую», — просто сказала я.
Цей хлопчик, на жаль, не перестав вживати грубі слова. Але тільки не на мою адресу. Правду сказав хтось із дорослих: «Ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість».
Объяснение:
Ще з античних часів (V-IV ст.) виникали чималі філософські дискусії у межах розуміння сутності мови, її виникнення, походження. Представники школи Платона вважали, що назви предметам даються не довільно, а відповідно до їх природи, що свідчить про природний характер мови і, відповідно, закономірну біологічну зумовленість її виникнення.
Представники школи Демокріта стверджували, що назви зовсім не пов′язані з природою речей, що жоден предмет не потребує її. Назви предметів потрібні тільки людям для передавання думки про предмети іншим і тому встановлюються за умовною домовленістю.
