Так, я люблю читати книжки. Чому? Для мене книжка - ще джерело інформації. Читання приносить мені задоволення. Я вважаю, що не буває не цікавих книжок, просто не завжди читач готовий до отримання тієї інформації, яка міститься в тій чи іншій книжці. Що до мене, я люблю читати книжки про Велику Вітчизняну війну, але разом з тим, мені подобаються твори Миколи Трублаїні і Олександра Пушкіна. Читаючи книжку, я занурююсь у вирій подій, переживаю, страждаю, знаходжу та кохаю разом з головним героєм. Інколи, після того, як книжка прочитана, я намагаюсь побудувати свою сюжетну лінію. Я замислююся над вчинками героїв і думаю, як би я вчинив на їх місці.
Я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. І побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." Хто ти, люба?"-спитав я її. А вона лиш мовчала та хиталася на вітру. Підказали через сон дерева : " Це -пролісок. Він один прокинувся у таку холоднечу."
Я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. І почув : " Сонечко, грій дужче, бо холодно мені. Весно, я чекаю тебе. Моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала."
Виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає Весну. Я вклонився їй в : "Дякую, небесна квітка, що не злякалася ні Зими, ні Морозу!"
