Про які види письма в період київської русі ви знаєте? До ть будь-ласка

1)Минула(===) осінь(___),відхурделила(===) зима(___),настала(===) бентежна(хвилястою) пора(__) рясту(_ _ _).

[],[],[] розділове

2)Була(==) якась(хвилястою) особлива(хвилястою) радість(__) зустрічі(_ _ _) з лелеками(_ _ _):вони(___) всідалися(===) на старій(хвилястою) клуні(_._._) і розсипалися(===) клекотом(_ _ _).єднальне

3)Тут(_._._) було(==) вже(_._._) зовсім(_._._) видно(===) - місяць(___) підбився(==) вгору(_._._). розділове

4)Защебетав(===) соловейко(___) - пішла(===) луна(__) гаєм(_ _ _).

5)Над вулицями(_._._) спинаються(===) в небо(_._._) високі(хвилястою) ясені(___), у вікна(_._._) її(хвилястою) заглядають(===) безсонні(хвилястою) рожі(___) й зорі(___). єднальне

6)Василь(___) віжками(_ _ _) зупинив(===) коней(_ _ _),скочив(===) на землю(_._._). розділове

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.