Есе Земле барвінкові дай мені здоров'я​

Відповідь:

Твір на тему "Мій улюблений журнал":

 Мій улюблений журнал - "Барвінок". Це періодичне видання з багатою історією. Його ще у дитинстві передплачувала моя матуся. У цьому чудовому журналі є чимало рубрик. Моя найулюбленіша - "Хто? Що? Як? Де? Коли? і Чому?"

 З цього журналу я дізнався чимало нового про навколишній світ, навчився вирішувати складні завдання. А ще я обожнюю рубрику, у якій подаються цікаві твори художньої літератури. "Барвінок" торкається важливих тем, виховує високоморальну особистість, привчає до читання. Ось чому це мій улюблений журнал!

Пояснення:

«Друг — це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них». Беззаперечна істина для багатьох із нас, але саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусів, обговорень.
     Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів — справжнього друга чи просто приятеля. Яким же повинен бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, із якими ти проводиш час? Перш за все, справжній друг, мабуть, це та людина, яка приймає тебе таким, як ти є. Недарма ж кажуть, що друг — це той, хто знає всі твої недоліки і все-таки любить тебе.
     У мене особисто є справжній друг — Сергій. Спочатку я не знав, справжній він чи не справжній, але потім один його вчинок все для мене прояснив. Сергій перейшов до нас уже у 8 класі. На перший погляд він мені не зовсім сподобався: задерикуватий, дещо зарозумілий хлопець (як я тоді подумав). Єдине, що його вирізняло, — це знання математики. Математику він любив і добре знав. Я ж до цього моменту вважався кращим учнем саме з математики. Відчуваючи певну заздрість, я намагався якомога більше принизити його: то смикну за сорочку, то зафутболю портфель, то назву очкариком. А він — нічого, сидить собі, формули пише. І ось настав час піврічної контрольної роботи. Всім роздали завдання, я швиденько впорався з п'ятьма з шести запропонованих, а шосте — найважче — ну ніяк. Сиджу, мучаюсь, дивлюсь — Сергій все розв'язав і сидить, склавши руки — перевіряє. Я тик, мик (списати ж у нього соромно), сиджу, почервонів від напруження. Раптом папірець на мою парту — ляп! Розгортаю, а там розв'язання задачі. Я підвів очі й подивився на нього. Сергій не посміхався, не іронізував, просто й відкрито дивився на мене. Ми були вже не ворогами, ми були партнерами, яких пов'язувала таємниця. З того часу Сергій неодноразово доводив, що він справжній друг. Він ніколи не відвертається від мене в скрутному становищі. От і маєш: «Друг — це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них».