Які розділові знаки ставлять у кінці речень? Від чого залежить вибір розділового знака? ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА

 как то так,только можешь переделать как тебе будет удобней)))
Обережним бути не завадить

Літо. Скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. Звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. Три місяці — так багато веселого часу. Скільки різних пригод трапляється, скільки вражень!
Я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. Щоправда, не зі мною.
Героїня мого оповідання — Марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими оченятами.
Одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю.
Марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. Морська гладінь виблискувала на сонці міріадами іскорок.
— Мамо, яке море безмежне і привітне. Я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала Марічка.
—  Обережно, дитино. Воно дійсно гарне, але може бути небезпечне.
—  Ну що ти, мамо! Хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. Марічка не зрозуміла, чому мама так каже. Вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. Та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. Мить — і Марічка опинилась під водою. Що було далі — вона не пам'ятає.
Дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. Вони лагідно посміхнулись і сказали:
—  Так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить.
вам, —ледве промовила Марічка. І, притулившись до мами, заплакала...

Найкрасивіша деталь осені - це листопад. Прогулянки в парку перетворюються на вишукане задоволення. Густо падаючі, різнобарвні листя можна згрібати в оберемки, підкидати в повітря, збирати в букети і плести вінки. І все таке яскраве, насичене кольором, що змагаються з соковитістю літа! Частинку осені можна забрати з собою і висушити між сторінок книги, щоб потім, в студені зимові вечори розглядати і згадувати прекрасні миті, коли цей крихкий точений лист впав вам на долоню з жовтіючого клена.
 
Природа готується до зими, остигає, сповільнюється. Калюжі покриваються крихким льодком, дерева облітають в мовчазній печалі. Птахи співають рідше, перелітні збирають у небі свої трикутні зграї. Поля вже прибрані, а грибники поспішають по лісах зібрати свій останній цього року врожай.
Грім більше не гримить, і блискавки не виблискують, сонце стає рідкісним гостем на небозводі. Осінь, осінь, ти знову прийшла ... Сиві прілі тумани стеляться по землі. Грунт, сира і волога, місить по ногами кашу. Скоро її почне сковувати мороз і в небі закружляють білі бджоли, а поки всі мрячить і мрячить нескінченний дощ.
Після невтомного гомону спекотних літніх днів, природа здається занімілою. Чи не дзижчать комахи, що не шелестять на вітрі крони, соловей давно доспівав свою арію, все навколо поступово занурюється в сон.