А хто тобі, Власе, дозволив тут рибу вудить? (виражається заборона). Здрастуйте, свахо і, що завітали (виражаеться радість). Краще, Марфушо, заглядати собі в душу якнайглибш і як найпрозоріш тодi, коли ще зможеш дивитися в неї, не червоніючи (виражаеться докір). Горпино, роби так, як велять (виражається наказ). Геть, бузувіри! Анахтеми! В холодну вас, п'янюги чортові! (виражаеться гнв, обурення). Доню, доню, гріх тобі (виражається докір). Просю тебе, сестричко, за стариу дружку (виражається прохання). Іване, брате, друже! Товаришу вірний! (виражаеться радість). Ні, сестрице моя, ніяке зілля не загоїть мого горя (виражається біль). Ярино! Люба моя, квіточко моя, зоре моя! (виражаеться любов)
Объяснение:
У ночі хлопцю не хотілося ти до дому. Повний, атончений покраях місяць
один одинцем спокійно котися вгорі. У сріблясто-зеленому потоці, що
бетугану лився наискіс з гори, потонув майлан Кость відрату проминун гіллясті
липи, котрі оточили соборний центар. і по волі пішов Старокиївською
вулицею. Було, здасться, а північ. Перед очима роляглася порожня вулиця, і
тільки де не де вдалечі глухо і делаче такав чись собака Безсумніву, Кость
Городенко цієї ночі не засне. Місяць длятиме и далі срібну зливу, а знайома
порожня вулиця розкаже Костеві видимо невидимо чого
Объяснение: У ночі хлопцю не хотілося ти до дому. Повний, атончений покраях місяць
один одинцем спокійно котися вгорі. У сріблясто-зеленому потоці, що
бетугану лився наискіс з гори, потонув майлан Кость відрату проминун гіллясті
липи, котрі оточили соборний центар. і по волі пішов Старокиївською
вулицею. Було, здасться, а північ. Перед очима роляглася порожня вулиця, і
тільки де не де вдалечі глухо і делаче такав чись собака Безсумніву, Кость
Городенко цієї ночі не засне. Місяць длятиме и далі срібну зливу, а знайома
порожня вулиця розкаже Костеві видимо невидимо чого
