Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром. П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.
Ми всім класом розмовляли по нашого класного керівника. В кожного учня прозвучала своя думка. Ось думка поганого учня: наша класна керівничка мене ненавидить. Ставить одні двійки, а в кінці тижня незадовільну поведінку. А ось класний керівник очима хорошої учениці: наша класна керівниця дуже добра. Вона всіх любить, і нікого ненавидить.Просто коли учень погано навчається, авжеш йому будуть двійки, і коли погано поводиться буде погана поведінка. У кожного учня був свій погляд на класного керівника.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
