Люблю слухати, як гудуть бджоли, і стежити за їхнім дивним улагодженим життям, адже немає комахи шляхетнішої за цю; шелестить біля мого куреня торочкаста трава, під цей тихий, лагідний супровід перо моє пише легко і вільно, а в самому курені пахне медом і сухим зіллям: чебрецем , материнкою та рум’янком.
Коли ж приходив Онисько, чоловіки співали вдвох, виводячи чогось старовинного, що неодмінно будить у похилих селян рясні спогади про роменські рушники в кутку на образах, завзяту різдвяну бійку посеред річки, дівочі сорочки, тісненько вишиті на рукавах чорним або калиновим хрестиком, та гнучкі вербові кладки через рови з весняною водою , що й досі ділять старе українське село на кутки й прикутки. *
