Жив один хлопчик, його звали Діма. До навчання він ставився погано. А особливо до Украйнсьї мови. Одного разу йшов хлопець зі школи та зустрів сову. Вона була незвичайна а чарівна. Дмитро дуже здивувався і від несподіванки не знав, що сказати. Та сова перша почала розмову: "Привіт, юначе", - промовила вона і без зайвих слів взяла хлопця за руку. Вони полетіли до країни Мови. Поки вони летіли хлопець наважився спитати: "Хто ти і звідки взялась ?". "Я наймудріша у світі сова, прилетіла з чарівної країни, щоб навчити тебе цінувати прислівник".
Коли вони прилетіли в країну Мови, Діма від захвату застиг на місці і навіть не ворухнувсь. У тій країні було все прекрасне, квітуче, сонячне. Люди там були розумними та освідченими, та що там люди, навіть тварини вміли розмовляти. Через кілька хвилин хлопець звик до такої краси. Та чомусь йому стало соромно. Напевно від того, що він почувався чужим тут. Адже він не володів мовою так, як тутешні люди. Дмитро задумався і промовив до сови : "Сово, ти така розумна, я теж хочу таким бути. Відправ мене будь ласка додому, мені швидше хочеться відкрити книгу і вивчити щось".Сова послухала хлопця і вони разом повернулись додому.
Моя сім"я невеличка-це мама,тато,я та бабуся. Мій батько працює пілотом,це дуже небезпечна робота,тому я ціную кожну хвилину проведену з ним разом.Моя мати-домогосподарка,коли я приходжу зі школи,то в нашій квартирі завжди пахне чимось сачним.Бабуся-пенсіонерка,її вже 64роки.Раніше вона працювала вчителем.Моя бабуся дуже грамотна,тому до мені з уроками.Я дуже вдячний її за це.
Щосуботи ми прибираємося в квартирі.Кожного місяця їздимо порибалити.
Наша сім"я дуже дружна,я дуже їх люблю за це.
