Головна вулиця мого міста
Есе ​

Казка про префікси Була собі країна Українська мова. У ній було дуже багато слів. Кожен з них виконував певну роботу. Одні слова називали предмет, інші – вказували на його ознаку. Були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв’язувати слова у речення.                 Також в українській мові жили префікси, які вміли утворювати нові слова. Вони завжди знали перед коренем якого слова стати. Префікси виконували важливу роботу, вміли змінити слово. Префікси жили у дружбі і злагоді. Але одного разу між префіксами з – і с – виникла суперечка. Кожен з них думав, що він важливіший за свого брата.  Вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова.  Почався у країні великий безлад. І тому королева Грамотійка розсудила їх так. Префікс с – стає перед  буквами к, п , т, ф, х, а префікс з- стає перед іншими буквами. З того часу  запанувала в Українській мові гармонія.

1.Там за вузесенькою ричкою выднився шматок чорноi земли-весь БЕЗЛИСЫЙ.                                                                                                      2.Будивныцтво нового микрорайону нашого миста набырало велыкый  РОЗМАХ.                                                                                                          3.В теплыцях нашого биологичного гуртка дуже гарно пиднялась и зеленила РОЗСАДА квитив для клумб.  Извините, что на русской клавиатуре, думаю, что понятно.