Дуже гарно у весняному лісі. Пташки вже повертаються з теплих країв, наспівуючи радісні пісні. Навколо світить сонце, а трава вкрилася росою від ранкового дощу. Відкривається гарний краєвид на широкий ліс з різними деревами. Вже білочки стрибають по деревам, метелики літають навколо та бджоли збирають мед. Все розквітає та наповнюється яскравими, кольоровими фарбами. Вночі на небі з'являються зірки, та листя дерев перетворюються на чорні плями. Вітер ніжно обіймає тебе, але вже не холодними обіймами як зимою.
О, рідна земля, ти як мати єдина і неповторна! Ти не обов'язково найкрасивіша. У світі є,можливо,інші краї,де ласкавий шум прибою поєднується з ніжним співом барвистих птахів,а пахощі лавра чи манголій із свіжістю грозових південних вітрів. Та що з того? Хай твоя краса не така показна не кожному впадає в вічі, але від того ти не менш рідна і люба синівському серцю, земле рідна! Ти ввійшла в нього з молоком матері і шумом старої верби, у воротях квилінням чайки бшля степового озерця, і золотим дзвоном пшеничної ниви за селом, із звуками рідної мови та пісень вечорових дівочих.Дорожчого за тебе, рідний краю, у світі немає.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
