Підкресліть головні члени речення, визначте їх типи та вираження. 1. А це соловейко з місяцем розмову вів (В.Винниченко).
2. Це вже ви передали куті меду (М.Вовчок).
3. Знання – це гість, а розум – це хазяїн (Н.Скрипниченко).
4. Це таки щастя – любити людей! (О.Гончар)
5. Любить людей мене навчила мати (В.Симоненко).
6. Гукнула його Галя обідати (А.Головко).
7. Дуже хотілося скуштувати того великого пирога (Є.Гуцало).
8. Минуле в пам‘яті живе. Сьогоднішнє в душі палає… (Л.Дмитерко).

Обличчя велике, із загостреним, але м'яким підборіддям. Рот чітко і красиво окреслений, вуста яскраво-червоні, ледь припухлі. Ніс великий, широкий донизу, але він не спотворює обличчя. Над темними бровами високий чистий лоб, облямований м'яким волоссям каштанового кольору, яке злегка кучерявиться.

Але найголовніше — це очі дівчини. Великі, карі, широко поставлені, вони надають обличчю натхненності, лагідності. Такі очі називають променистими. Вони світяться добром, у них відчувається внутрішня сила і якийсь затаєний смуток. Мабуть, нелегко медсестрі щодня стикатися з людським горем.

Відчуття лагідності та чистоти підсилює білий халат. Це не просто професійне вбрання. Халат пошитий незвичайно і зі смаком. Його м'які складки, особливо на широких рукавах, прихоплених манжетами, підкреслюють жіночість усієї постаті.

Дівчина стоїть, наче про щось розмірковуючи. Може, про те, як краще до тяжкохворому. А може, це вже кінець зміни, але сестричка ще й досі подумки з тими, кому зараз зле.

Гарна, хороша медсестра. Її, мабуть, хворі дуже люблять.

Объяснение:

Щедра горобина. Під моїм вікном росте струнке деревце. Якось восени я побачила на ньому дуже красиві червоні грона ягід. Коли спробувала ягідку, то відчула, що вона дуже гірка. Я не знала що то за деревце. Та якось запитавши бабусі дізналася, що це горобина. Бабуся розповіла мені, що ці прекрасні червоні ягідки залишаться на дереві аж до перших морозів. Завдяки морозам вони стануть солодкими та смачними. А ще вона мені сказала, що горобина - це щедре деревце, яке підготовує наших пернатих друзів взимку. І справді, з приходом зими за моїм вікном щоразу лунали дзвінкі голоси синичок, горобців та інших пташок.