хочете вiрте, хочете, нi, але вчора в три часи ночi iду я по лiсу .i тут мене ведмiдь попросив пограти на гiтарi, але ж менi ведмiдь на вухо наступив , так менi сказали в музичнiй школi.Тут менi ведмiдь сказав щоб я знайшов iди.I ось я згадав, що в мене е поклади в холодильнiку i ми з ведмiдем пiшли до мене додому. Прийшли, ведмiдь залiз в холодильник i почав iсти за обидвi щоки, аж шерсть намокла.Пiсля того , як вiн поiв, я його попросив пiти наколоти дрова, але вiн не захотiв, як говориться: " як iсть то упрiе, а як робить то замерзне".Тодi я думав, що вiн поiсть i пiде додому, але не все так бувае, як чоловiк гадае, вiн залишився спати в мене, та ще й на моему лiжку. Треба було лягати спати i я лiг, а ведмiдь був таким м"яким , але тут перериває мiй сон мама i будить мене до школи. Я з переляку пiдскочив i питаю де ведмiдь, а вона менi говорить , що не треба передавати кутi меду, що це був лише сон. Ось таке веселе утро було в мене вчора!
! ось одного дня поруч з,явилися зп1д земл1 зелен1 листочки... Конвал1я зрад1ла. що поруч виросте сестричка. Але назавтра вона побачила, що на не1 дивляться голуб1 оченята незнайомо1 кв1тки. -Хто ти? - Спитала Конвал1я. -Я Прол1сок. Зазвичай я просипаюсь п1сля зими ран1ше за вс1х кв1т1в, але тут, у зат1нку. я проспав 1 з,явився на св1т. коли мо1 родич1 вже оцв1ли. Я дуже позстро1вся, в1д того що зостався без р1дн1, але зараз я щасливий. що познанайомився з тобою. Ран1ше я не бачив тако1 гарно1 кв1тки. Хто ти? - Я КОнвал1я- королева л1сових кв1т1в. Давай будемо дружити!
Так вони потоваришували. !м було весело-Конвал1я дзвоннила щоранку сво1ми б1лими дзв1ночками, а прол1сок зачаровано дивився на свою нову подгуг1 1 щасливо похитував в такт своею синьою гол1вкою.
