1). Установити відповідність між реченнями і видами присудків, уживаних у цих реченнях.
А. У народі Київ завжди був символом непохитності, 1. Простий присудок.
непереможності і вічної слави.
2. Складений дієслівний присудок
Б. Чебреці не хвилюються від вітру і не сохнуть
3. Складений іменний
присудок. від сонця.
В. Пізня осінь.
Г. Без застосування одиниць виміру часу люди
не змогли б існувати.​

Ось так я написав на таку собі ліричну тематику:

Дивно тьохкала душа.

Серце билось не згаса.

Повен жарого стремління,

Ладен знову я до забутого вміння.

Зародилося щось духмяне у мені.

Таке щось гаряче і незбагненне,

Немов думки нині весняні.

Це чисте свято у мені одному,

Вітерцем повіяло по полі чепурному,

По цій сонячній галяві,

Там, де моя вірна, у небесній синеві,

Неначе калинова святая стояла.

Віночки святкові начиняла.

Дрібен зелен у її руках,

Переплітався у кольорових стрічечках.

В'яже, моя милая...

Богом мені даная.

Матусина пісня супроводжує нас від народження й протягом всього . життя Маленькими ми слухаємо «Люли, люли, прилетіли ґулі», «Ковзанці, катку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші неньки вчать нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, взрослеют і наші пісні. Уперше десь біля багаття під час відпочинку мама навчила мене співати маршові пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись хотіли зробити гімном Країни, – «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні