Дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в Інтернеті – нібито різна людина. Чому це так? Мабуть, тому, що в Інтернеті кожна особистість відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої вчинки. Інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. Я намагаюсь як в Інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися людиною.
Я прагну жити не лише віртуальним життям. Я вважаю, що Всесвітня павутина має чимало переваг. Проте світом Інтернету не варто захоплюватись аж занадто. Адже навколо нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій реальності. Не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі.
у мене є товариш, якого звати ілля. він має
світлу голову, є бистрим на розум. ілля дуже чемний хлопчик. він завжди
швидко приходить на , коли я цього потребую. я також намагаюсь бути
гарним другом для нього. але чи завжди я можу ним пишатися? я вважаю, що так. ілля
- це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.
чому ж я пишаюсь
своїм товаришем? я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти важливий для нього
конкурс з ійської мови. наступного навчального року ілля поїде навчатись до ії. всього цього він досяг своїми стараннями. цього року ілля показав, як важливо
бути беручким до праці. як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. якщо весь час лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. я
вважаю, що мій друг – гідний приклад для наслідування. саме тому я ним по-справжньому
пишаюсь!
