У якому рядку всі слова є іменниками спільного роду?
А. Листоноша, учитель, директор.
Б. Староста, задавака, сирота.
В. Професор, колега, суддя.
Г. Незнайко, плакса, степ.
2. У якому рядку всі слова пишуться з великої літери?
А. (М, м)ати (Б, б)ожа; (З, з)олоті (В, в)орота; (Г, г)азета « (Г,г)олос (У,у)країни».
Б. (Д,д)ніпро; (Г,г)голосіївський (П,п)арк, (Д,д)ень (У,у)чителя.
В. (Р,р)іздво; (К,к)онституція (У,у)країни; (Г,г)оверла.
3. У якому рядку всі іменники в кличному відмінку мають закінчення –ю?
А. Матуся, Катя, бабуся.
Б. Гора, буря, сосна.
В. Книга, мова, Софія.
Г. Дитина, неня, сестра.
4. У якому рядку в усіх словах правильно утворено форми імені по батькові?
А. Ігоревич, Юріївна, Олегівна.
Б. Іванівна, Іллівна, Анатоліївна.
В. Григоріївна, Микитович, Андрійовна.
Г. Сергіївна, Миколаївна, Васильовна.
5. У яких іменниках у формі орудного відмінка однини подовжуються м’які приголосні?
А. Заполоч, блакить, височінь.
Б. Нехворощ, фальш, суміш.
В. Повість, любов, річ.
Г. Мати, гордість, північ.
6. Оберіть рядок, де названо всі іменники чоловічого роду:
А) степ, проміння, біль
Б)цвіт, листя, сонце, текст
В) собака, дріб, кобзар
Г) путь, біль, кір, Сибір
7. Правильно кличний відмінок утворено в рядку:
А) бульвар - бульваре
Б) Андрій - Андріє
В) хлопець - хлопцю
Г) Марія- Марію
8. Установи відповідність:
А. Перша 1. Каченя, курча, тигреня.
Б. Друга 2. Честь, річ, гордість.
В. Третя 3. Любов, листя, земля.
Г. Четверта 4. Тополя, Ілля, плакса.
5. Степ, сонце, подвір’я.
9. В якому із словосполучень допущено ПОМИЛКУ
А. добродійкою Іванною
Б. Іваном Шевченко
В. данський (Данія) краєвид
Г. запашним хлібом
10. В якому рядку всі слова НЕ МАЮТЬ закінчень
А. серйозно, какаду, метрo, шаcі
Б. журі, пальто, таксі, кіно
В. пенсне, кінь, стін, жалюзі
Г. авто, сумно,весело, небо
11. Позначте словосполучення, в якому ПРАВИЛЬНО вжито форми прізвища, імені та по батькові.
А. довірили Марценяк Степану Олеговичу
Б. видали Кидайгороді Ользі Василівні
В. познайомитися з Остраниця Степаном Михайловичем
Г. підписано Ватрушкіном Сергієм Олексійовичем

12. До одного роду належать усі іменники в рядку
А. лебідь, колібрі, перекис
Б. Огайо, педаль, ступінь,
В. цеце, веремія, зал
Г. Кутаїсі, харчо, рагу, лівша

13. Запиши правильно:
Мар…во, печ…во, глеч…чок, горл…чка, сон (трава), екс (чемпіон), лісо(смуга), перекоти (поле), пів(Європи), пів(яхти), пів(осені), дит(ясла),св…щен…к, (полу)мисок.
Полив’ян…ий, св…ящен…ий,транс(європейський),східно(український), півден…о(західний), кисло(солодкий), чотири(кутний), опукло(ввігнутий), народно(пісен…ий), дво(мільйон…ий), (не)високий, дім не(високий), (не)високий, а низький. Поезії (Шевченко), мова (Езоп), кручі (Дніпро), рукопис (Пушкін), сіль (Бертолет), словник (Грінченко), традиції (Франко), читання (Тичина), книжки (Андрій), Батіг (Петро), стайні (Авгій), сонати (Моцарт), теорема (Піфагор), ложе (Прокруст), дівчата (Тернопіль), срібняки (Іуда), стипендія (Шевченко).

Голова з вухами, голова йде обертом, голова не половою набита, голова стала дірява, капустяна голова, світла голова, і в головах не класти, на головах ходити, валити з хворої голови на здорову, не виходить з голови,
гостре око, веселити око, куди око сягає, на око, недремне око, про людське око, стороннє око, в чотири ока, краєм ока, як ока в лобі, як зіницю ока, дивитися зизим оком, і оком не змигнути
гаряче серце, закипає серце, крається серце, покласти руку на серце, проникати в серце, серце з перцем, серце не камінь, серце радіє, серце сохне, серце чує,
рука в руку, своя рука, з руки, майстер першої руки, набити руку, на руку ковінька, на швидку руку, по праву руку, простягати руку, під рукою
переминатися з ноги на ногу, встати на ліву ногу, на широку ногу, ні в зуб ногою, ногою ступити ніде, на короткій нозі.

У людини завжди є вибір: можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар’єру вченого, а можна збирати сміття на подвір’ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі — матір і Батьківщину. Ці два мотиви пронизують усю творчість Василя Симоненка — вірного сина обох матерів.Задивляюсь у твої зіниціГолубі й тривожні, ніби рань.Крешуть з них червоні блискавиціРеволюцій, бунтів і повстань.Ось вона, знедолена, але не скорена Батьківщина. Вона завжди дасть гідну відсіч своїм поневолювачам, адже поряд твої діти, які і роблять революції, бунтують, повстають проти гноблення. Василь Симоненко є одним з цих дітей. Він не здатен мовчати, коли знущаються над його рідною Батьківщиною. Лине його крик над усією Україною, пробуджує від давнього сну патріотів. Ліричний герой Симоненка запевняє усіх «приблуд» та «байстрюків катів осатанілих»:Народ росте, і множиться, і дієБез ваших нагаїв і палаша.Під сонцем вічності древніє й молодієЙого жорстока й лагідна душа.Не можна знищити той народ, який має у своєму великому серці невгасиму любов до рідної землі, до своїх батьків. Недарма здавна однаково називають і Батьківщину, і матір — ненька. Ліричний герой Василя Симоненка не може і не хоче відокремлювати цих двох «жінок» одну від одної. Та й сама мати знає, що рідна земля, як і вона сама, будь-коли прийме своїх дітей, якби погано їм не було: «За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата».Мені здається, що це розуміє кожен з нас. Як би ми не були далеко від матері, від Батьківщини, ми відчуваємо той неповторний зв’язок, який ще з дитинства проклав свій міст між нашою пам’яттю і вічними цінностями — любов’ю до матері і Вітчизни. Відстань не в змозі заглушити справжніх почуттів, навіть коли людина навічно залишає рідну землю і рідну матінку. Тому знову і знову чує ліричний герой переконливі слова:Можеш вибирати друзів і дружину,Вибрати не можна тільки Батьківщину.Можна вибрать друга і по духу брата,Та не можна рідну матір вибирати.Мати та Батьківщина — це не рукавички, які можна скинути з руки. Не можна пояснити той духовний зв’язок, який неможливо перервати нічим: ані роками, ані пересторогами, ані кордонами. Скільки тому підтверджень та прикладів! Безліч героїв гинули за рідну землю, за рідну матінку. Нічим, окрім великої любові, це неможливо пояснити. І я вірю, що саме любов говорить словами ліричного героя Симоненка:Україно! Ти для мене диво!І нехай пливе за роком рік,Буду, мамо горда і вродлива,З тебе дивуватися повік.Людина і рідна земля — нерозривні одиниці одного цілого. Роз’єднати їх — значить загубити людську душу, значить знищити рідну землю, бо без синів та дочок вона буде мертвою. Я гадаю, ми не повинні забувати про свої почуття до двох матерів, щоб згодом, через роки, про нас пам’ятали наші нащадки, а не дивилися з доріканнями, що не змогли ми зберегти свій дім. Краще нехай звучать поезії Василя Симоненка, який знав, що найвищих, найкращих почуттів заслуговують у цьому світі лише дві матінки — рідна ненька і рідна земля. «Вибрати не можна тільки Батьківщину», «та не можна рідну матір вибирати», — ці два рядки, на мій погляд, повинні стати гаслом усіх справжніх патріотів, всіх вірних синів і дочок.