Утворіть від поданих слів за до суфіксів чи префіксів такі споріднені слова, в яких відбулося б подвоєння букв на межі префікса й кореня, кореня й суфікса.1 Будувати, давати, держати, державний, дзеркальний, дивитися, довбати, дослідний, звучний, збройний, бити, бризкати, дерти, звітний, бігати, земельний, зоряний, знайомитися, золочений, дивитися, брехати, бризнути, ділити, доїти, дихати, дзвонити, благословити, оцінити, донестися. 2 Пружина, вина, турбіна, ціна, малина, лимон, банани, крушина, цілина, іменини, щілина, картина, розростися, пастися, день, океан, щодня, не вблагати, шафран, не збагнути, промінь, зміна, ранок, ранок, сторона, письмо, святити, страх, розростися, старовина, сезон, камінь.

Свою першу поетичну збірку Поль Верлен назвав «Сатуричні поезії». І це не випадково, адже відомо, що талановитий французький поет народився під знаком Сатурну. За ствердженнями астрологів Сатурн є демонічною планетою, яка викликає у людей, народжених під її знаком, схильність до меланхолії, туги і песимізму.Дивлячись на творчість Поля Верлена можна впевнитися, що це дійсно так. В одному із сонетів першої поетичної збірки він писав: «моя душа народилася для жахливих катастроф». Це пророцтво у подальшому підтвердилося усім життям поета. У цьому житті була і спроба стати добропорядним сім’янином, і боротьба за політичну волю, і тюремне ув’язнення, і поневіряння, і безпритульність, і повільне згасання творчого хисту та поетичного таланту, і падіння на саме дно паризького вищого світу.Особисте життя великого митця багато в чому було визначене власними, епохальними катастрофами, так званими катаклізмами доби. Саме надривне відчуття «кінця світу» знайшло своє втілення у поетичній творчості Верлена, та й багатьох інших ліриків тогочасної Франції. Це відчуття не тільки забарвить у темні тони його сповідальні вірші, а й визначить долю митця, його душевний неспокій, «проклятість», як про цей стан скаже сам Поль Верлен, «пасинок власної долі».У більшості своїх поезій Поль Верлен викладав історію власного життя і власні переживання. Він почав писати вірші ще будучи школярем. Вже у цьому віці він прагнув якнайшвидше прилучитися до «дорослого» життя: почав споживати алкоголь і палити, але це так і не до йому зрівнятися з оточуючими. Верлен так ніколи і не набув звичок дорослої людини – смаку казенної діяльності і служби. Єдиною його любов’ю усе життя залишалася поезія., особливо трагічні за своїм світосприйняттям вірші Шарля Бодлера, які були зосереджені на власній долі і власному житті автора. Але у своїй поетичній творчості Верлен пішов значніше далі, та ще й розширив напрями.Вже в першій збірці Поля Верлена «Сатуричні поезії» автор постає перед читачами як поет-музикант, поет-живописець, як по-справжньому зрілий поет. Після виходу збірки його швидко ввели у коло молодих літераторів, більшість яких працювала у журналі «Огляд прогресу». Верлен щиро повірив в ідеали, які сповідували його товариші: необхідність боротьби з несправедливістю за до поетичного слова, братерство, рівність і свобода усіх людей. Така віра і відданість цим ідеям не випадкова, адже здатність потрапляти у моральну залежність від інших людей була однією з головних рис Поля Верлена. Тому поет не стільки йшов по своєму життю самостійно, скільки його ніс «вихровий вир». Про це він писав в «Осінній пісні»:
«Вийду надвір –
Вихровий вир
В полі млистім
Крутить,
Носить мене
З жовклим листям».

Музика посідає далеко неостанне місце у моєму житті. Я постійно слухаю музику і люблю її. Коли йду до школи, роблю домашні справи, ходжу до магазина, купую різні речі, гуляю з друзями - я слухаю свою улюбленну музику. Мабуть, музика - це невід`ємна частина мого життя. А тепер я хочу написати, щоб я робив без музика і напевне помер би від нудьги. Я б припинив свій творчий розвиток і зробив худшою память без музики. Адже коли я слухаю пісню, то аналізу, запам`ятовую її.

 Музика - це частина мого життя і якщо її в ньому не буде, то й життя мого не буде.