«Щастя – це не життя без турбот і печалей, це стан душі». Коли людина щаслива, вона бачить світ по-іншому. Песимісти стають оптимістами, починаючи вірити у світле майбутнє, намагаються продовжити цей стан, адже життя смугасте: якщо зараз біла смуга, то рано чи пізно настане й чорна…
Так і на долю України випадали чорні та білі смуги. Її історія наче вишиванка, бо мережилися на полотні чорні й червоні нитки. Вузлик за вузликом народжувалася наша держава. Червоними нитками запеклася кров борців за нашу мову, віру, правду. Кожна безцінна крапля просочувала полотно й залишилася на нім навіки. Чорними ж стали материнські сльози й смерть. Саме вони спонукали боротися за те, щоб не з’являлися сльози болю на очах найрідніших.
Наша біла сорочка – це щире щастя українців, накопичене століттями. Строфа пісні чи рядок шевченківського вірша щоразу дають нам надію та сили боротися далі. Не здаватися, не зупинятися.
Як би там не було, а ми щасливі люди, які мають суверенну, незалежну державу зі своєю чудовою мовою. Про милозвучність, красу та неповторність її знають у всьому світі. Ми одна з найспівучіших та найталановитіших націй. Нам є чим пишатися й що розвивати! Ми повинні бути щасливими!
Щастя – це той приз, який ти отримуєш, подолавши іспити долі, якими б важкими вони не були. Кожен заслуговує на своє щастя, але важливо його не проґавити!
