напевно, ви чули у своєму житті такі фрази як: «вони пішли на компроміс», «мені довелося піти на компроміс» «ми знайшли компроміс» і т.п. про що йдеться? які дії маються на увазі під фразою: «йти на компроміс» і що взагалі означає це поняття?
слово «компроміс» прийшло до нас від латинського слова compromissum, яке буквально означає згоду або угоду. тому компроміс можна описати як взаєморозуміння і згода, яких досягли завдяки взаємним уступкам.
хоча, можливо, не кожен вживає це слово в своєму лексиконі, насправді на компроміс доводитися йти дуже часто, а в деяких ситуаціях навіть щодня, більшості людей на планеті.
приміром, на компроміс можуть піти батьки вирішуючи як довго дозволити своїй дитині гуляти з друзями. якщо батьки вважають прийнятний час повернення додому 22.00, а дитина – 23.00, то піти на компроміс в даному випадку означає знайти прийнятний для двох сторін варіант – наприклад, встановити час повернення дитини додому в 22.30.
або ж інша ситуація. одній із співробітниць потрібно йти з роботи у визначений день тижня на 1 год. раніше встановленого графіку. начальник не проти цього, але за умови, що інша їх співробітниця буде під час відсутності першою виконувати її роботу.
для того щоб друга співробітниця була готова на такий договір, їм потрібно знайти компроміс і наприклад, домовитися, про те, що перша буде в інший день (коли вона не йде з роботи раніше) протягом години виконувати обов’язки другої або ж компенсує її працю грошима.
ось ряд причин, по яких люди йдуть на компроміс:
заради примирення сторін;
для збереження відносин, коли точки зору абсолютно відрізняються;
якщо без нього не можливою буде співпраця між сторонами;
коли піти на компроміс набагато розумніше, ніж наполягати на своєму;
якщо немає інших варіантів.
як бачимо, в житті нерідко доводиться йти на компроміс. можна навіть з упевненістю сказати, що без цього не можливо жити в суспільстві і співпрацювати один з одним. але варто врахувати, що є речі, якими не можна жертвувати заради компромісу.
для одних це сім’я і родичі, для інших – дорогі друзі, для третіх – особисті життєві принципи, для четвертих – робота. як би там не було, будь-яка людина має право сам вирішувати, що вона може покласти на шальки терезів компромісу. але без цього не обійтися в житті.
Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Кожна освічена людина розуміє, що без історії Україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. Ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою Батьківщину. Наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. Наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, Богом даній землі. Я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. Без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. Тож, сьогодні освітяни активно піклуються про вивчення історії України в школах та інших навчальних закладах. Головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. Адже це неодмінно до в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою Украина.
Объяснение:
