Объяснение:
Все наше життя - це вдосконалення себе, своєї мови, своїх знань. Вивчаючи мову, ми проходимо певний шлях.
Особисто я вважаю, що вивчити мову повністю не можливо, адже з кожним роком в ній з'являються певні поправки, нові слова, нове написання слів, зміна наголосу в словах. Ми вчимо мову постійно, навіть ненавмисне, наприклад, коли читаємо книгу в нашому словниковому запасі з'являється нове слово, яке автоматично запам'ятовується, хоча ми до цього не приклали ніяких зусиль.
Отже, спільним між мовою і дорогою є те, що вони є нескінченними і тернистими. У вивчанні мови іноді трапляються труднощі, як і на шляху дороги.
Розповідно-окличні:
О земле-мати! В зоряній судьбі вітаю материнство я в тобі! (Тамара Коломієць)
Молочно-сині зариси ланів, Сніг на листках — а листя ще зелене! (Максим Рильський)
Питально-окличні:
Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш, а крила веслами волочиш по землі?! Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш по землі?! (Олександр Олесь)
Спонукально-окличні:
О слово! Будь мечем моїм! (Олександр Олесь)
Народе мій, ясна любове! Ти волю лиш яви свою — поклич — а серце вже готове за тебе згинути в бою! (Дмитро Павличко)