1. Простим є речення А Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски?
Б Золотожари літня ніч губила, і матіола мліла запашна.
В Зігрій мене, бо осінь за вікном про себе тихим сумом сповістила.
Г То все було в весняній круговерті, у юності щасливому гнізді.
Д А вже весна, і знову серця щем, і знов надія мертва оживає.
2. Визначте складне речення
А Ще один каштан вистрибнув із зеленої шкаралупи і покотився.
Б Проходячи мимо, ми побачили берег річки, зарослий лепехою.
В У нашому серці назавжди залишиться батьківська хата, рідна стежина до неї.
Г Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита.
3. Спонукальним є речення
А Червоне сонце закотилося в імлу й пірнуло за обрій.
Б Жваве полум’я жагуче здійнялося вгору й засичало.
В Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.
Г Насилає зима холоди, і зовні сумне село стає врочисто білим!
Д Нехай добро завертає у кожен дім і сіє своє золоте зерно.
4.Розповідним є речення
А Не дивися так привітно, яблуневоцвітно.
Б День біжить, дзвенить-сміється, усміхається!
В Гукнем же в світ про наші болі!
Г Хто може ніч обернути на днину?
Д Візьми мене, природо, і до своїх причисль.
5.Поширеним є речення
А Годі бити байдики!
Б Осінь сіла відпочити.
В 3 журбою радість обнялися.
Г Сергій — ні риба ні м’ясо.
Д Ранки стають морозними.
6. У якому реченні зворотній порядок слів?
А Красу природи люди здавна помічали.
Б Хлопці місцеві танці затіяли.
В Вечірня зоря грає весело.
7. Визначте речення, в якому правильно розставлено розділові знаки.
А Степовий океан манить, і кличе.
Б Селяни чотири рази на рік освячували криниці, вичищали днища, упорядковували
огорожі.
В Біля кожного обійстя за словами сусіда, стоять криниці.
Г З ранньої весни духмяніють біля тебе, кринице, моя квіти а восени на гілках калини
багровіють ягоди.
8.Синтаксична одиниця, що виражає закінчену думку про факти чи явища дійсності
- це..
А словосполучення
Б речення
В слово
Г текст
9. Порушення прямого порядку слів у реченні з метою виділення якогось із них
називається…
А логічним наголосом
Б інтонацією
В інверсією
Г епітетом

Прислівя не знаю но знаю словаабракадабра  (лат. abracadabra – заклинання) – магічна формула, таємне  слово, замовляння; синонім безглуздя, нісенітниці, незрозумілого набору слів.

абсолютна теперішність  (лат. аbsolutus – необмежений) – те саме, що й  історична теперішність.

абсурд  (лат. аbsurdus -безглуздий) – безглузді твердження; вислови, позбавлені раціонального змісту. абсурд відрізняється від  нісенітниці: нісенітниця не істинна, проте не хибна, а абсурдний вислів осмислений і внаслідок своєї суперечності є хибним.

автентичний текст  (гр. authenticos – справжній) - достовірний текст певного автора.

автобіографія  (гp.  autos - сам, вiоs - життя, grapho – пишу) –  власний опис свого життя.

автонім  (гр. аutos – сам і onoma – ім’я) – справжнє ім’я автора, на противагу імені вигаданому – псевдоніму .

автор  (лат. аu(с)tor – створювач) – творець тексту, промови, наукового дослідження тощо.

автореферат  (гр. аutos – сам і лат. referre – допові) – короткий виклад автором змісту своєї наукової праці.

авторські слова –  1)  грам.: слова, з яких до тексту вводять пряму мову; 2) слова, що належать тільки певному автору і не підлягають змінам:   авторські слова тараса шевченка, авторські слова івана франка.

агіографія  (гр. hagios – священний і grapho - пишу) – різновид церковної літератури; оповідання про життя осіб, яких церква проголосила святими.

агітаційна промова  (лат. agitatio  –  спонукання до чогось) –  промова, що зосереджується на якому-небудь політичному питанні, ідеї, факті, містить заклик до певної діяльності й адресована до широких мас.

аграматизм  (від гр. аgrammatos – нерозбірливий) – порушення мовлення людини, що виявляється у неправильному використанні граматичних елементів і форм.

адаптація  (лат. adaptatio - пристосування) - пристосування тексту до можливостей сприймання читача.

адгортація  (лат. аdhortatio – ) – те саме, що й протропа.

акростих  (гр. akrostichos – крайній рядок) –  вipш-загадка,  в якому початкові букви рядків слово-вiдгадку:

у якому б куточку землі не опинилася людина, рідний край вона не забуде ніколи. і, звичайно ж, у кожного з нас на батьківщині є улюблений куточок природи. це найкрасивіше місце, в якому можна побути наодинці з собою. для мене це ліс з невеликою річечкою. чому це місце так притягує? згадую зимові деньки, коли кружляє метелиця, дерева надягають розкішний білосніжний наряд, світить яскраве сонце. лісова стежка стає світлою і просторою, під ногами хрумтить сніг. як приємно побродити по такому лісу, помилуватися його красою, зануритися в свої мрії. прогулянка приводить на прекрасну галявину, де ми часто проводимо час з друзями. це мій улюблений затишний куточок.

добре тут побувати і влітку. ласкаве сонце, блакитне небо, зелена трава. а як прекрасно тут виглядає горобина! з весни до осені вона ошатна. кожен день ягоди на ній стають все яскравішими. а потім на лісовій галявині спалахують горобинові багаття. горять вони довго і опромінюють лісову галявину своєю яскравістю. на веселий бенкет прилітають сюди ватаги дроздів. хіба не приємно насолоджуватися красою такого куточка природи?

біля горобини здригається своїм листям осика. всі ми знаємо, що вона постійно тремтить, як тільки з'явиться хоч невеликий вітерець. тонкий довгий черешок, до якого кріпиться листова пластинка, сприяє такому стану дерева. вітер крутить листочки осики так, як захоче, тому вона і тремтить. дивовижне дерево! здається, що через його рух ліс просто оживає.

звичайно, в моєму улюбленому лісі можна знайти й інші чудові місця, але саме ця галявинка запам'яталася мені найбільше. кожен раз я буваю там з великим задоволенням. дуже важливо помітити красу рідної природи, вдивитися і побачити її таємниці.