Прочитайте текст уголос. Визначте тему й основну думку. Випишіть присуд- к в три групи: 1) прость 2) складені дієслівні; 3) складені іменні.
у первісному суспільстві дружба зазвичай
пов'язувалася із символічним порідненням (кровна
неоціненний
неоцінений
дружба, побратимство, братерство по зброї) і була
принципово непорушною, а права й обов'язки друзів мали суворо
відповідати традиції. Пізніше дружба зближується з товариськістю,
що базується на спільності інтересів
Дружба ушляхетне життя, і шанували та звеличували мисли-
телі давнини. Дружба, в оцінці Аристотеля, - найнеобхідніше для
життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі
інші багатства. Дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна
уславлюємо того, хто любить своїх друзів. Мати багато друзів
чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і дру-
це те саме.
(Л. Сохань)
МИ
це
ГОМ
Дослідіть синтаксичну роль виділених слів. З'ясуйте, якими частинами мови​

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!

Мені доводилося гати багато явищ. 

   Восени любить впасти перший сніг. Потішить дітвору і тут же розтане. Пригадую рідкісне явище – блискавку одного зимового дня. Стрімко налетіли темні хмари. Блискавиця освітила білу землю. Навздогін прогуркотів голосно грім. І побігла вона далі, забираючи із собою страх. Через деякий час погода знову стала сплячою та доброю.

  Не один раз бачив, що у морозний ранок поверх снігу утворюється льодова кірка, тому він хрустить під ногами. У теплу погоду нога провалюється у м’яке снігове покривало.

  Явищ є багато, усі вони дуже різні, тому їх доводиться часто гати.