guardian009888
10.12.2020 21:41

1. Простий підмет ужито в реченні. А Важко віддає плоди шипшина.
Б Біла Церква – моє рідне місто.
В Кілька дівчат скочило до танцю.
Г Бити байдики – улюблена справа ледарів.

2.Знайдіть слово,що є складеним підметом у реченні.
А Слово, чому ти не твердая криця?
Б Скресання криги – завжди свято для дітвори.
В Весело щебетали в гайках пташки.
Г Собор збудували дуже давно.

3. Простий присудок ужито в реченні.
А Я не перестаю боятися вітру.
Б Ми не покинемо працювати.
В Будуть акації привітно шуміть.
Г Маленький хлопчик став дорослим.

4. Складений дієслівний присудок ужито в реченні.
А Шуміла осінь жовтими садами.
Б Сьогодні я такий щасливий.
В Я хотів би літати, як птах.
Г Я прийшов провідати друга.

5. Складений іменний присудок ужито в реченні.
А Осінь я давно хвалити звик за її веселий звичай.
Б Червона осінь сіла спочивать.
В Був хліб святинею для мене.
Г Лине наді мною небо України.

6. Позначити рядок, у якому підмет виражений прикметником у значенні іменника.
А Хто не знає грабельок звичайних з родини геранієвих?
Б Темна ніч сповила спорожніле місто.
В Величезними просторами родючих земель в Україні володіли польські магнати Потоцькі.
Г Вороний не вагається, скаче прямо на Всеволода.

7. У якому реченні допущена пунктуаційна помилка.
А Я по землі люблю ходити босим.
Б Твої очі як зорі.
В А життя це поле несходиме.
Г Говорити – річ нудна.

8. Позначити рядки, у яких між підметом і присудком уживається тире.
А Життя це пізнання світу (П. Загребельний).
Б Серед інших дітей малий Мирон несміливий і непроворний (І. Франко).
В Добре слово безцінна сила (Є. Чак).
Г Рідна пісня наче срібний струмочок (Ю. Мушкетик).
Д Конвалія отруйна (М. Приходько

9. Установити відповідність між реченнями вираження в них підметів.
А Увійшло двоє .
Б Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди .
В Багато грабіжників зазіхало на багатство і могутність Києва
Г У Херсонесі вчені відкрили частину підводного античного міста
Д Ніхто не сміє підійти до дубів-ветеранів з пилою чи сокирою .
Е Чумацький Шлях — вірний орієнтир наших пращурів.
1 Іменник.

2 Займенник.

3 Числівник.

4 Сполучення числівника з іменником.

5 Власна назва.

6 Дієприкметник у значенні іменника.

10. Установити відповідність між реченнями і видами присудків, ужитих у цих реченнях.
А У народі Київ завжди був символом непохитності, непереможності і вічної слави .
Б Чебреці не хвилюються від вітру і не сохнуть від сонця .
В Без застосування одиниць виміру часу люди не змогли б існувати.
Г Великдень - день особливий.
Д Як багато може розповісти Дніпро про нас і про себе, про народ.
Е У Михайлівці живуть люди стримані.
1 Простий присудок.

2 Складений діє-слівний присудок.

3 Складений іменний присудок.

11. Установити відповідність між реченнями вираження іменної частини складених присудків, ужитих у цих реченнях.
А Ще років сорок тому неодмінним атрибутом українського сільського весілля була скриня (Л. Орел).
Б У багатьох місцевостях відомий був весільний обряд «пересуви» і «викупу» скрині (Л. Орел).
В Хліб завше був трудним (В. Скуратівський).
Г Першим космонавтом незалежної України став Леонід Каденюк (З кн. «Я пізнаю світ»).
Д Київ — колиска нашої свободи і державності (Г. Ткаченко).
Е Михайлівські вулиці сірі, піщані (І. Сенченко).
1 Іменник у формі називного відмінка.

2 Іменник у формі орудного відмінка.

3 Прикметник у формі називного відмінка.

4 Прикметник у формі орудного відмінка.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
mtv1007
09.07.2020 22:46
Серед визначних людей, якими Україна може гордитися і які достойно представляють нашу країну на світовому рівні, - постать Архипа Івановича Куїнджі.Прийнято вважати його російським живописцем, але перш за все він художник український. Куїнджі родом з України, виріс у її приморських степах, гордився, що Україна - його земля, писав здебільшого про Україну,що й принесло йому визнання і славу, і всі його всесвітньо відомі полотна, присвячені природі України, зокрема, "Українська ніч" і "Місячна ніч на Дніпрі" - дух України, її краса і чари, тому ми з впевненістю можемо назвати Архипа Куїнджі українським художником. Сергій Іванович Васильківський (* 7 (19) жовтня 1854, Ізюм — 8 жовтня 1917) — український живописець, пейзажист.
Сергій Іванович Васильківський народився 7 жовтня 1854 року у мальовничому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. Середовище і оточення, в якому зростав майбутній художник на Слобожанщині, було особливо благодатним для формування його творчої особистості. Його дід- чумак, який походив з козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати — любов до народних пісень і фольклору.

Високо цінуючи творчу незалежність, Васильківський не зв'язував себе членством у якомусь одному об'єднанні і представляв роботи на виставки різних товариств Петербурга, Харкова, Києва. Від Академії Васильківський відійшов.
У 1900 р. організував у Харкові першу персональну виставку (120 творів). Усвідомлюючи суспільну роль мистецтва, брав участь у різних акціях — ініціював і очолив оздоблення будинку Полтавського земства (1901—1906, за участю Миколи Самокиша, М. Ткаченка, М. Беркоса, М. Уварова); разом з Самокишем видав альбом «З української старовини» (1900, російською мовою, перевиданий виданням «Мистецтво» у 1991 р. українською мовою) та «Мотиви українського орнаменту» (1912); був серед організаторів художнього училища у Харкові (1912). З метою збору матеріалів до альбому і розписів будинку земства у 1890—1900 рр. об'їздив Україну, побував на Кубані.
Для Полтавського земського будинку Васильківський виконав три великоформатні композиції, в яких постав історичний образ Полтавщини у характерних сюжетах: «Козак Голота», «Чумацький ромоданівський шлях», «Вибори полковника Мартина Пушкаря» (загинули разом з будинком під час німецької окупації в роки війни).Іван Степанович Марчук (* 12 травня 1936, с. Москалівка, Лановецький район, Тернопільська область) — український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя.
2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph».

2006 року Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.

Ім’я Івана Марчука та його роботи закарбувалися в історії українського мистецтва давно і надовго. Втім, визнанню передували тривалі депресіїі та заборонені виставки. Рятувало лише бажання мріяти та творити.
До 1988 року творчість Івана Марчука не була офіційно визнана Спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки у 1979 і 1980 роках у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.
0,0(0 оценок)
Ответ:
ritapechyonkina77
09.07.2020 22:46
Серед визначних людей, якими Україна може гордитися і які достойно представляють нашу країну на світовому рівні, - постать Архипа Івановича Куїнджі.Прийнято вважати його російським живописцем, але перш за все він художник український. Куїнджі родом з України, виріс у її приморських степах, гордився, що Україна - його земля, писав здебільшого про Україну,що й принесло йому визнання і славу, і всі його всесвітньо відомі полотна, присвячені природі України, зокрема, "Українська ніч" і "Місячна ніч на Дніпрі" - дух України, її краса і чари, тому ми з впевненістю можемо назвати Архипа Куїнджі українським художником. Сергій Іванович Васильківський (* 7 (19) жовтня 1854, Ізюм — 8 жовтня 1917) — український живописець, пейзажист.
Сергій Іванович Васильківський народився 7 жовтня 1854 року у мальовничому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. Середовище і оточення, в якому зростав майбутній художник на Слобожанщині, було особливо благодатним для формування його творчої особистості. Його дід- чумак, який походив з козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати — любов до народних пісень і фольклору.

Високо цінуючи творчу незалежність, Васильківський не зв'язував себе членством у якомусь одному об'єднанні і представляв роботи на виставки різних товариств Петербурга, Харкова, Києва. Від Академії Васильківський відійшов.
У 1900 р. організував у Харкові першу персональну виставку (120 творів). Усвідомлюючи суспільну роль мистецтва, брав участь у різних акціях — ініціював і очолив оздоблення будинку Полтавського земства (1901—1906, за участю Миколи Самокиша, М. Ткаченка, М. Беркоса, М. Уварова); разом з Самокишем видав альбом «З української старовини» (1900, російською мовою, перевиданий виданням «Мистецтво» у 1991 р. українською мовою) та «Мотиви українського орнаменту» (1912); був серед організаторів художнього училища у Харкові (1912). З метою збору матеріалів до альбому і розписів будинку земства у 1890—1900 рр. об'їздив Україну, побував на Кубані.
Для Полтавського земського будинку Васильківський виконав три великоформатні композиції, в яких постав історичний образ Полтавщини у характерних сюжетах: «Козак Голота», «Чумацький ромоданівський шлях», «Вибори полковника Мартина Пушкаря» (загинули разом з будинком під час німецької окупації в роки війни).Іван Степанович Марчук (* 12 травня 1936, с. Москалівка, Лановецький район, Тернопільська область) — український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя.
2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph».

2006 року Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.

Ім’я Івана Марчука та його роботи закарбувалися в історії українського мистецтва давно і надовго. Втім, визнанню передували тривалі депресіїі та заборонені виставки. Рятувало лише бажання мріяти та творити.
До 1988 року творчість Івана Марчука не була офіційно визнана Спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки у 1979 і 1980 роках у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота