Відредагувати вислів: Щодня в неї бачите, то якісь громадські доручення, то якісь особові справи, а через це маю крутитися цілі дні, як риба о льод, а вона даже тарілку за собою не вимиє... Всьо! Лопнуло моє терпєніє!

На літні канікули я поїхав до бабусі в село. Незадовго де мого приїзду у бабусиної корови Зорьки народилося маленьке теля — бичок. Воно було товстеньке, чорненьке, з великою білою плямою лобі. Я назвав його Мишком. Теля росло швидко, було рухливе. Коли я брався за маленькі роги бичка, він рдився і буцав мене. Якось увечері стадо корів поверталося додому. Хвіртка Вула відчинена, і Мишко вибіг на дорогу. Попереду йшов Великий бик. Помітивши теля, він розлючено кинувся на нього. Ударом рогів він звалив Мишка. Той впав на землю І жалібно застогнав. Побачивши це, я швидко побіг по до Коли ми з дідусем вибігли на дорогу, то побачили Зорьку, яка від жалю облизувала своє теля. Мишко не міг підвестися сам. Тоді дідусь взяв його на руки і поніс додому. У телятка була поламана нога, а з великої рани в боці текла кров. Ми промили рану і перев’язали її. А на поламану ногу наклали шину і туго забинтували. Дуже до нам у цьому моя мама-медсестра.

Щодня ми старанно обробляли рану ліками і перев’язували її. Я приносив теляткові конюшину, інші трави, підгодо-иував молоком. Мишко швидко одужав. Шину ми зняли, рану вилікували, і телятко стало знову веселим і життєрадісним !

Мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу.

‘’ Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Людина, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і божого знамення.

Мово моя! Дзвонково кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювача Ти стомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Словo’’. Так писала у ‘’Молитві до мови’’ Катерина Мотрич.