2. Непряма мова е в реченні А я так давно не бачила тебе, мого весняного струмка (О. Довгоn'ят).
Б
Вороне, ти сивий?
почувся голос, а за тим голосом на вільини
виплив вершник на легкому, як тінь, коні (В. Шкляр).
0,5 б.
Олександр Усик розповів, що до боксерської зали вперше зайшов у п'ятнадцять рок
(з газети).
T
А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись?» (Т. Шевченко).
В
Прочитайте речення.​

Объяснение:

Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

і дика качка тоскно обминає

рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

і озерявин проблески скупі.

І той у небі зморений лелека,

і те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річенько? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

і світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками.

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети із чорними свічками

ідуть уздовж колишніх берегів.

самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?

Дуже близькою частиною мови є дієприкметник

вказуе на ознаку

запаху (п’янкий, запашний),

кольору (білий, зелений),

віку (старенький, давній),

розміру (величезний, середній),

матеріалу (діамантовий, дерев’яний),

якості (твердий, гнучкий),

принадлежності (зятів, сестрин),

простору (далекий, близький),

часу (ранній, вчорашній)

внутрішні властивості (добрий, щедрий),

зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),

ознаки за відношенням до місця (міський, районний).

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю