Знайти та усунути логічні помилки у наступних фрагментах тексту: • Справжньої поваги і визнання заслуговує людина, яка любить свій рідний край, щиро переймається його турботами і клопотами, цікавиться його повсякденним життям. Якщо ви дійсно патріот Кременчуцького району— передплачуйте і читайте " Перемогу". Тільки в ній ви знайдете всі новини
про те, що відбувається в нашому регіоні.
• Кременчук названий президентом України в числі тих 4 міст, де в минулому році вшановувався на державному рівні 140-річний ювілей В.1. Вернадського. Та кременчужани не зупиняють¬ся па досягнутому. Зараз їх цікавить ідея ноосфери В.І. Вернадського, але не як філософська категорія, а як той культурний феномен, що потребує ви¬вчення з точки зору практично-політичної.
Ноосфера — якісно новий стан у геологічній іс і орії Землі. Це вдночас і новий стан об'єднаного колективною працею в єдність людства, що вже керується морально орієнтованим колективним Розумом.
Саме перехід до цього стану в сучасній політи¬ці набув дефініції сталого або регульованого розвитку. Цю дефініцію запропонувала у 1992 році II Міжнародна конференція з питань навколишнього середовища та розвитку, що була організована вченими для політиків і проходила у Ріо-де-Жанейро.
Саме тому стає зрозумілим, що без уваги до цього питання і без глибокого його розуміння фінансово-промисловими колами зробити існування ноосфери усвідомленим процесом, керованим людиною, ніяк неможливо.
Ось чому з ініціативи Кременчуцької районної державної адміністрації у Кременчуцькому районі готується Всеукраїнська науково-практична конференція "Ідеї В.І. Вернадського та еколого-економічні проблеми розвитку регіону". Засновники конференції виходять з того, що саме село — основа соціально-економічного розвитку. Тому сюди повинна бути спрямована увага соціальної політики х її базовим принципом збереження та підвищення якості життя: і медицина, і освіта, і культура.

Найкращим відпочинком для мене є подорожі Україною на автомобілі і, років за 15 таких подорожей, стосовно багатьох місць і міст нашої країни в мене склалось певні враження, частиною яких й захотілось поділитись. Зазначу відразу, що це мої особисті СУБ’ЄКТИВНІ враження, тому по на них не ображатись і активно не мінусувати і не закльовувати в коментах. Отже, враження від деяких міст України.

Львів. Це місто для мене особливе. Місто – чудової архітектури, особливої оригінальної філософії; місто, де український дух є невід’ємною частиною європейського... Прогулявшись вулицями цього міста, відразу хочеш намалювати картину, написати музику чи вірші...Ні, звичайно, наш, далеко не найкращий час, відклав на Львові свій відбиток, символом якого для мене є скляна потвора Укрсоцбанку павпроти пам’ятника Міцкевичу, що нагадує синець під оком статного інтелігентного університетського професора...

Київ. В певному сенсі це рідне для мене місто, адже тут пройшли студентські роки, залишились друзі і спогади молодості. Це місто, яке свого часу, мабуть, ні в чому не поступалось Львову за інтелігентністю і європейськістю. Зараз – це випещений та самовдоволений  бізнесмен на БМВ останньої моделі в дорогому костюмі і в годиннику від «бріоні». І, коли ти починаєш бормотати йому щось про студентські роки і спогади молодості, він поблажливо і неуважно слухає, думаючи в цей час про свої бізнесові справи і час від часу відповідаючи по своєму «верту». Він не такий пихатий як москвичі і завжди відповідає на дзвінки родичів з провінції, питає про їх справи і здоров’я,  але жодною копійкою їм не до бо родичі родичами, а бізнес бінесом... 

Дніпропетровськ. – франт, який в молодості пішов працювати на завод, але тільки заради того, щоб просунутись по номенклатурній драбині. В смутні часи він, «правильно» зорієнтувавшись, «нарубав бабла», сів у «лексус», купив круту квартиру, та в погоні за грошима вчасно так і не зміг зупинитись і весь час він десь поспішає, заробляючи гроші. Але в ресторані цей респектабельний громадянини запросто може посадити пляму на брюки від дорого костюма і, не звертаючи на це жодної уваги, запросити даму на танець. Цьому франту, звичайно, далеченько до крутого київського бізнесмена, але при нагоді він завжди покаже, що теж не ликом шитий, хоча останнім часом він зазнає болючих ударів від необтяжених моральними законами вихідців шахтарського краю і йому приходиься терпіти, зціпивши зуби, чекаючи свого часу...

Кривий Ріг. Ну, звичайно, в першу чергу – це найдовше місто і ГОКи з «Криворіжсталлю» («Арселорміттал»), які зробили це місто найбільш забрудненим містом України 2010 року. Якщо не зважати на інтриги навколо гігантів індустрії, місто живе нехитрим життям пролетарія.  На відміну від дніпропетровського франта, цьому парню повезло менше... Він, також, пішов працювати на завод, але став тільки кваліфікованим робітником, який живе на свої 4-5 тис. на місяць і цілком задоволений життям. Ні, час від часу він бормоче щось на адресу більш удачливого Дніпропетровська, але це несерйозно. Якщо ж ви почнете з ним розмову про політику чи мисецтва, то почуєте відповідь накшталт: «Ми в університетах не обучались» або «Начальству видніше».

Запоріжжя.  На перший погляд це копія бізнесмена-Дніпропетровська, тільки менш удачлива – та ж показна розкіш, той же поспіх в погоні за грошима, правда, в дещо менших масштабах. Але є два моменти, які суттєво різнять це місто.

Перший момент – це ДніпроГЕС – велична споруда, яку неможливо не помітити, будучи в Запоріжжі, і яка викликає  захват своєю величчю і повагу до міста, в якому розташована. Саме ДніпроГЕС дозволяє Запоріжжю на рівних розмовляти з більш удачливими бізнесменами – Одесою, Дніпропетровськом, Харковом, бо він (ДніпроГЕС) є «екслюзивною» річчю, що в цих кругах дуже ціниться.

Іншим, більш значущим моментом є, звичайно, Хортиця, що робить це місто взагалі особливим містом України. Проблема лише в тому, що процес замовчування Хортиці протягом значного періоду і активне перетворення Запоріжжя в індустріальне місто особисто мені нагадує  переучування в кращих традиціях радянської школи шульги на правшу. І місто майже навчилось бути правшою, тобто бути схожим на інші індустріальні міста, але з набуттям незалежності воно почало згадувати минуле і почався зворотній процес. І тепер це роздвоєння особистості доводить Запоріжжя до нервових зривів на зразок пам’ятників сталіну.

Якось я ввечері довго перелистував сторінки атласу моєї рідної країни - України. Коли я ліг спати, мені наснився чудовий сон: у мене немов виросли величезні крила і я літав як птах. Я облетів всю Україну і побачив безліч чудових місць. Я літав над соборами Києва і замками  Кам’янець-Подільського – міста, що зберегло дух середньовіччя. Я милувався старим центром міста Лева. Я відвідав Ужгород, Суми, Ровно, Полтаву та багато інших міст, побачив багато пам'яток історії та культури.

А ще я помилувався природою мого рідного краю - різноманітною, але завжди прекрасною. Я літав над степами Приазов'я та Карпатськими горами, над широкими ланами та густими лісами. Я зрозумів, що моя країна - найгарніша у світі, бо це - моя Батьківщина.