2. Доведіть, що тексти І та ІІ у вправі 6 на с.45 за жанром есе. Скористайтеся для цього матеріалом з презентації. 3. Найпростіше завдання виконати у формі таблиці (у письмовому або друкованому вигляді): 1 колонка - ознака есе. 2 колонка - приклад із тексту есе.

І. Життя з таких простих речей складається. З молодої картоплі, наприклад. З картоплі з тоненькою шкіркою, яку треба зчищати гострим кінчиком ножа. Картоплі, що пирскається соком так, що аж крутить у носі. Картоплі, що залишає на пучках коричневі плями. Звареної цілою, присипаної зеленню та сіллю. Картоплі, як у дитинстві. Коли дні тривали так довго, що кожен із них був завдовжки в сповнене пригод маленьке життя (А. Акуленко).

I. Добре мені, що мій пес не прив’язаний. Мені легко від того, що моя любов і харч не примушують його бути прикованим у тісному дворі й марити волею. Перед ним відчинені ворота та двері, однак він мене жодного разу не покинув, не зрадив. Навіть у виснажливих мандрівках, у спеку й негоду невідступно стереже від нападників і самоти.

Добре мені, що в хаті не маю клітки із пташкою, котра нудилася б неволею за дрібку крихт із мого столу. Зате я радий, якщо до вікна прилітає синичка поклювати шматочок сала, на­шпиленого на дротину. Поки вона ласує, мені здається, що синичка любить мене й ту любов розносить, звеличує по навколишніх просторах.

І коли біля мене ластиться пес, і коли безбоязно прилітає синиця, я мимохіть починаю відчувати, що мої незримі зв’язки з ними надійніші, ніж ґрати, якими силоміць тримаємо коло серця тих милих створінь, котрих собі вподобали. Думаю, що сила заліза дуже послаб­лює сили душі, але достеменно я цього не знаю, бо мій пес не прив’язаний, а пташка не сидить у клітці. Тому й добре мені (За В. Думанським).

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Объяснение:

Ось вже місяць космічний човен мандрує по безкрайому космосу. Нарешті зупинка. Нова планета. Щось вражаюче і загадкове. Один з космонавтів наважився  оглянути невідоме оточення. Він ходив довгих три годи. Уважно придивлявся. Прислухався до всього. Все здавалось таким чужим і далеким серцю. Він стомився і почав сумувати. Побачивши не далеко від себе невеликий кам"яний насип він вирішив зупинитися і відпочити. Комонавто важко присів на гаряче каміння і сумним поглядом озирнувсь навколо. Якась пустка і нічого більше. Час минав швидко. Космонавт вирішив поврнутися. Коли він підійшов до човна, то зустрів таких же сумних друзів. Всі разом вирішили якомога швидше летіти назад, бо зрозуміли - рідніше рідної землі  в усьому космосі не знайдешⒶ.