Завдання 3.. Випишіть слова з перерваними основами, характеризуйте їх за наявністю афіксів (суфіксальна, префіксальна, префіксально-
суфіксальна).
Записалися, сховище, вбиралася, осінній, іскриться, берусь,
розвиток, ідіть-бо, тривожаться, подих, когось, висловилася, розпорошилася,
зважишся, тривожаться, гамірливий, вбиралася, винесеться, барвінковий,
якийсь, принеси-но. зимовий, пряжа, котрогось, журитися,
водянистий, довічний, купаються, валовий.
Звешся.​

Пам'ятник засновникам києва на дніпрі є візитівкою столиці україни, що символізує її багаторічну історію. монумент було відкрито навесні 1982 року в парку на дніпровській набережній біля мосту патона. цю подію до 1500-річчя з дня заснування києва. скульптурна композиція виконана у формі тури, на якій встановлені фігури братів кия, щека, хорива та їх сестри либідь - легендарних засновників стольного града києва. матеріал, з якого зроблено монумент, - це кована мідь, а сам постамент – з граніту. біля підніжжя - організовано невеликий басейн. у столичних молодят існує традиція. у день одруження вони приїжджають до пам'ятника засновникам києва й човен квітами на щастя. вже склалося таке повір'я, що пара повинна стати спиною до монумента й через голову закинути букет у човен. якщо попадання влучне, значить сімейне життя складеться. історична інформація про кия, щека, хорива та либідь згадується нестором літописцем у повісті минулих літ. згідно автора, брати були вражені красою дніпровських пагорбів й вирішили оселитися тут. кий сидів на боричевій горі, щек на горі щековиці, а хорив на третій горі, яка надалі стала іменуватися хоривиця. місто було названо київ на честь старшого з братів. саме хорив, кий, щек та сестра либідь, за переказами, які відбилися в російських літописах 11-12 століть, - ініціювали племінне об'єднання полян, які є засновниками трьох поселень, що пізніше склали місто київ. від легендарних засновників міста в києві залишилася гірка кияниця, вулиця хорива, гора щекавиця, невелика річка либідь. історична інформація про кия, щека, хорива та либідь згадується нестором літописцем у повісті минулих літ. згідно автора, брати були вражені красою дніпровських пагорбів й вирішили оселитися тут. кий сидів на боричевій горі, щек на горі щековиці, а хорив на третій горі, яка надалі стала іменуватися хоривиця. місто було названо київ на честь старшого з братів. саме хорив, кий, щек та сестра либідь, за переказами, які відбилися в російських літописах 11-12 століть, - ініціювали племінне об'єднання полян, які є засновниками трьох поселень, що пізніше склали місто київ. від легендарних засновників міста в києві залишилася гірка кияниця, вулиця хорива, гора щекавиця, невелика річка либідь. є й інші точки зору на давню легенду. декотрі вчені доводять, що ці назви не мають ніякого відношення до імен, а, навпаки, була зовсім самостійні. спочатку місцем для встановлення цієї скульптурної композиції вибрали пілон московського мосту. на початку 70-х років український скульптор в. бородай, відомий за постаментом батьківщини-матері, подарував по невеликому настільного варіанту свого твору, тури з засновниками міста, леоніду брежнєву й володимиру щербицькому. композиція настільки державним діячам, що відразу було наказано встановити її копію на пілоні московського мосту. проте, цій ідеї не судилося втілитися в життя. місце виявилося невдалим: постійні вітри просто-напросто б зірвали постамент, та до того ж скульптуру було погано видно знизу. один із секретарів київського міськкому партії олександр ботвин запропонував провести експеримент й поставити на пілон фанерний муляж скульптури, але її вигляд не вразив вождя. так, 22 травня 1982 року монумент, який носить офіційну назву пам'ятника "летючої либеді", встановили в парку біля мосту патона. його авторами є скульптори в.з. бородай, н.м. ферещенко. у червні 2007 року було проведено реконструкцію території, прилеглої до пам'ятника засновникам києва, а саме було розчищено й облагороджено майданчик перед постаментом. у лютому 2010 року відбулася сумна подія - обрушилися задня частина тури та фігури братів щека і хорива.    

 

              

                  Осінь.

          Осінь   -  золота пора року. Недарма в народі  її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою.  Адже  саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і  в садах .  Після   довгих клопітких  робіт одержують щедру винагороду від природи за  свою  працю.

        Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори:   червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.

       Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.

       Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.

        Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В  першому  класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:

            « … Падає , падає листя

                   Листя в саду мерехтить.

                   Жовте , яскраво-вогнисте

                   Тихо за вітром летить… . »

      Мені також подобається гати , як з дерев плавно

 опадають  пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на

  землю.  А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,

  та й самою осінню!

         Напевне тому, що я народилася восени  - це і є  моя

 найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.

 Та все ж таки як тільки гарно  восени!