270. Прочитайте. Визначте тип присудка. Аргументовано доведіть свій вибір. Користуйтесь алгоритмом.
1. Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих
диво-наречені. 2. Буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивува-
тися повік (В. Симоненко). 3. Буду я навчатись мови золотої
у трави-веснянки, у гори крутої (А. Малишко). 4. Душа у те-
бе має бути крицею (А. Крот). 5. Еней був парубок моторний
(І. Котляревський). 6. А дівчина в неї була як квітка (Марко
Вовчок). 7. Він рицар був високої мети, він ворог був лукавства
і облуди (М. Рильський). 8. Вечір був. І цвіли під вікнами маль-
ви (Л. Костенко).
​

Сьогодні я вперше прийшла до школи. Перший урок, перші знайомства, перший клас, перша вчителька. Усе у мене сьогодні вперше. Я ніколи не розуміла, хто такі вчителі, для чого вони потрібні. Але згодом батьки мені пояснили, що вони навчають дітей тому, що їм колись згодиться у житті. І ось пролунав дзвінок - у нас почався перший в житті урок. Вчителька посміхалася і розмовляла з нами так врівноважено, тихо і спокійно. Мені видається, що наша вчителька - дуже добра жінка. Бувало, що я чогось не розуміла і Оксана Миколаївна мені усе пояснювала ще раз. Так, нашу вчительку звуть Оксана Миколаївна. Вона настільки мені сподобалася і стала для мене, наче друга мама. І я з гордістю можу сказати, що моя вчителька - найкраща вчителька у світі.

Сподіваюсь, що до

А Ви ніколи не задумувались над тим, чому квіти не розмовляють? А я задумувалась і не раз. Я постійно думаю над тим, на якій би мові могли розмовляти квіти. Троянди, можливо, на французькій, тюльпани - на італійській, лілії - на англійській, гербери - на німецькій, маргаритки - на польській. А які ж розмовляли б на українській? Швидше за все, що на українській мові розмовляли б і ромашки, і волошки, і маки, і соняхи. Багато хто, напевне, сказав би: "А навіщо взагалі квітам розмовляти?". Як це, навіщо?! Вони ж усі такі маленькі, беззахисні, такі тендітні і витончені, що їх варто захищати і було б набагато легше захистити їх тоді, коли б вони розповідали про те, що ж їх все таки турбує. А ми, люди, допомагали б їм, щоб вони радували нас своєю неймовірною красою. Та й цікаво, про що ж вони там гомонять між собою і чи розуміють вони одна одну чи може розмовляють на абсолютно різних мовах. Іноді, коли я приїзджаю до своєї бабусі в село, я гуляю по квітковому полю. І от, гуляючи в цьому "Раю на Землі", я, наче чую, як порухами своїх пелюсточок, своїх листочків, подихом вітру, вони, наче розмовляють між собою, гомонять з вітром, небом, сонечком і землею. Шкода, що я не розумію, що ж вони усе таки говорять... Ех, якби ж ті квіти вміли говорити!...

Сподіваюсь, що до