Відредагуйте речення з однорідними членами речення. Поясніть характер помилок. 1.Продається чоловіче, жіноче, дитяче і гумове взуття. 2. Залізничники, солдати, торговці, інтелігенція, майстрові – тут були всі. 3. Я люблю читати і футбол. 4. У залі можна побачити людей у верхньому одязі і нетверезому стані. 5. Василь Петрович Минко – письменник, драматург, журналіст, автор повістей «Над річкою Хоролом», «Ясні зорі». 6. Я.Галанові доводилося працювати в усіх видах преси: в журналі, газеті, радіо. 7. Жителі села з вдячністю говорили про велику увагу й до якими оточили їх ліквідатори наслідків повені. 8. квитки пред’являйте на вимогу громадського контролера або водію вагона. 9. Мешканці вимагали ліквідації неполадок і ремонту. 10. Нам читають лекції з таких дисциплін6 основи психології, основи економічної теорії, історія медицини. 11. Питання це висвітлювалось у книгах і лекціях, газетах і брошурах, доповідях і журналах. 12. Унікальними і рідкісними книгами будуть користуватися студенти не тільки університету, але й інших ВНЗ Львова. 13. З фільму «По Індонезії» учням запам’яталося, як хлопець збирає кокоси, пісня, якою супроводжується фільм, зображення заходу сонця на березі океану.

Мовлення людини ян представника соціуму загалом чи знавця конкретної професії зокрема тоді можна буде назвати культурним, коли дібрані мовно-виражальні засоби відповідатимуть меті й ситуації спілкування, коли мовець буде говорити і писати правильно. А це неможливо без опанування чинних мовних норм.

Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку.

Норма – це об'єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. Нормі літературної мови притаманні такі особливості: відносна стійкість, поширеність, загальновживаність, обов'язковість для всіх носіїв мови. Норми не створюються штучно: вони відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові й підтримуються мовленнєвою практикою. У мовленні важливо дотримуватися таких норм:

• орфоепічних: правильна вимова голосних і приголосних звуків у питомо українських словах, правильна вимова запозичених слів, а також окремих граматичних форм слів різного походження;

Объяснение:

акцентуаційних: правильне наголошування загальновживаної та термінологічної лексики;

• орфографічних: правильне написання слів та їхніх частин;

• лексичних: правильне використання слів відповідно до Їхнього лексичного значення, їх сполучувальних властивостей;

• фразеологічних: правильне трактування значення фразеологізмів та їх доречне вживання;

• морфологічних: правила утворення граматичних форм різних частин мови;

• синтаксичних: дотримання порядку слів у реченні, узгодження його складових частин;

• пунктуаційних: правильне вживання розділових знаків у простому і складному реченні;

• стилістичних: правила використання мовних засобів відповідно до обраного стилю.

Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і загальноприйнятість, а також допомагають виконати їй свою основну функцію – культурну.

Я вважаю,що дотримуватися норм української мови це важливо,бо норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і загальноприйнятість, а також допомагають виконати їй свою основну функцію – культурну.У своїй мовленнєвій діяльності кожен носій мови послуговується її засобами відповідно до виниклої комунікативної ситуації. У зв'язку з цим у мові виділяють функціональні стилі, які розглядаються як сукупність прийомів добору й поєднання мовних засобів, функціонально зумовлених змістом, метою й обставинами спілкування.