Стоїть при дорозі калина. Хто йде, той милується нею. Гарна вона кожної пори року. Навесні вбирається калина у смарагдове листя з білим мереживом квіток. Духмяні квіти милують око. Згодом на місці суцвіть з'являться важкі кетяги , зарум'яняться.
А прийде осінь - не мине й калини. Прибереже для неї найчарівніші барви.Навіть зима не насмілиться зірвати це чудове намисто. Обрежно притрусить його сніжком і стане воно цілющим.
Так і стоїть калина гостинно пригощаючи ягідками пташок і перехожих.
