sagizovtoshtemi
11.05.2021 16:50

синтаксичний розбір речення: Коло хати, що стояла в саду, цвіли квіти, а за хатою —проти сінешніх дверей, коло вишень — поросла полином стара погребня з одкритою лядою, звідки завжди пахло цвіллю

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
LuxAeterna
26.04.2023 15:43

Інтелігентна людина... інтелігенція... Такі складні поняття. Що дає право вважати ту або іншу людину інтелігентом? Чим визначається інтелігентність?

Коректною поведінкою? Але ми знаємо, що є люди, про яких колеги по роботі говорять як про тактовних, делікатних, а ті, хто зіштовхується з ними вдома, у побуті, не вірять вухам своїм.

Наявністю диплома про вищу освіту? Так хіба мало прикладів, коли дипломований товариш поводиться невиховано, нетактовно, непорядно? Або ми не бачимо огидних сцен на засіданнях нашої Верховної Ради? А бійки російських парламентарів? Може, у депутатів немає дипломів? Є. І не по одному. Освіченість — це, як відомо, не інтелігентність. Ці два поняття не можна змішувати.

Інтелігентність не стільки в ерудованості людини, у тому, чи багато книг прочитала, скільки в її вчинках, мові, у розумінні іншої людини, умінні ввійти в її становище, у почутті відповідальності за все, що оточує нас. Такою може бути людина, яка не має освіти, та, що не відвідує художніх салонів і виставок.

Я знайомий з такою людиною. Це ще не стара жінка. Вона наша сусідка. Тітка Юля завжди привітна, ввічлива, а якщо і зробить кому з дітвори зауваження, це чомусь анітрохи не кривдить. Здавалося б, ті ж слова, що від іншого звучать як лайка, сприймаються від неї як справедливий докір. Це саме і підтверджує думку Д. Лихачева про те, що інтелігентність полягає не тільки в сумі знань, але й у здатності розуміти, співчувати. Я думаю, що тітка Юля розуміє дітвору і підлітків, тому що зберігає в душі своє дитинство, розуміє, що всі ми "родом з дитинства". От і виходить, що інтелігентність — це стан душі, а цьому ні в якому університеті, ні в якій академії не навчишся.

 

 

Інтелігентність виявляється не тільки у великому, але й у малому. Уміння сперечатися, вести дискусію... Справжній інтелігент з повагою ставиться до свого опонента, ким би він не був, хоча б ідейним супротивником. Раз вступив у дискусію — виявляй такт і повагу. А коли аргументом у суперечці стають образливі слова або виплеснута в обличчя опонента склянка води — яка вже тут інтелігентність... Справжній інтелігент ніколи не буде грубий і байдужий, заздрісний і зловтішний. Йому це генетично чуже.

Інтелігентна людина — це не обов'язково той, хто знає всю класичну літературу, хто відвідав Ермітаж і Лувр, хто уміє відрізнити картини великих голландців від картин великих італійців. Це не обов'язково. А обов'язкова сприйнятливість до культурних цінностей, інтерес до них. От приклад з мого життя. Минулого літа я відпочивав з батьками в Алупці. У Воронцовський палац, де ми вже не раз бували, якось пішов з нами племінник нашої сусідки. Роман (так його звали) приїхав з Мукачева, де прожив усі свої 16 років. Він уперше бачив Воронцовський палац, що сам по собі є шедевром архітектурного мистецтва, та ще й заповнений картинами і скульптурами. Яким же Роман володів естетичним чуттям! Як тонко він усе відчував і сприймав! Я був уражений деякими його зауваженнями й оцінками побаченого. А його тітка анітрохи цьому не здивувалася. Роман виріс у куточку з чарівною природою і з дитинства захоплювався її красою. Звідси таке розуміння краси.

Інтелігентність — не набір знань і гарних манер, хоча вони дуже потрібні інтелігентній людині. От тільки коли це все освітлено багатством душі, небайдужістю до навколишнього світу, здатністю всотувати в себе нові знання і сприймати культурні цінності, тоді це називають інтелігентністю, що є моральним поняттям.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Ответ:
Milena20171
25.10.2020 01:41

напиши самое первое предложение рассказа какое ты слышала

 

 

 

Не задумывались ли Вы о том, когда люди начали создавать букеты из цветов? На сегодняшний день это настолько естественный и незаменимый атрибут любого праздника, что даже трудно поверить в то, что первый букет появился в Европе всего лишь в XIV веке. А в Древней Греции, Риме, да и на Руси, букетов не было. В качестве украшения и подарка плелись венки из цветов.

 

Само слово "букет" происходит от французского языка и дословно означает "красиво собранная группа цветов". Древние индусы полагали, что цветы появились на Земле не для красоты и аромата, а для того, чтобы одаривать ими близких людей. Дарить любимым цветы, выращенные не в собственном саду, считалось не этично и не эстетично. Благодаря этому правилу Земля становилась прекраснее, а люди - счастливее.

Цветы не только украшают нашу жизнь, облагораживая ее и лаская взор, но и дарят людям радость и умиротворение, делают нас мягче и добрее.

 

В Индии в наше время существует традиция надевать на шею почетному гостю гирлянды из цветов.

 

А вот в форме букета, как украшения, букет появился в Европе в XIV веке, а в Японии намного раньше. Поначалу составители букетов не сильно утруждали себя составлением композиции и прочими "мелочами", а просто ставили цветы в вазу.

Первыми начали создавать правила, по которым составлялись букеты цветов законодатели мировой моды и ценители прекрасного - изысканные французы. Эти правила гласили, что необходимо отсекать венчики от стеблей, накалывать их на проволоку с различными кружевцами и поливать благовонными маслами. Кроме того, строго-настрого запрещалось использовать в создании букетов желтые цветы, поскольку они являлись символом разлуки, измены или ненависти.

 

Букеты составлялись так: цветы плотно укладывались один к другому, а в центр подбирались головки одного цвета, а по кругу уже располагали цветы другой окраски. Затем букет обрамлялся в накрахмаленные кружева или вставлялся в фарфоровый футляр, который был подобен тарелке с ручкой внизу.

Постепенно "искусство составления букетов" перешло в Англию, а затем стало распространяться и дальше. Однако от таких правил как отсекание стеблей и накалывания венчиков на проволоку, цветоводы отказались только в 1900 году. Кружевные ленты были заменены естественными листьями и стеблями.

 

Богатые люди облюбовали пышные, большие, красочные букеты цветов, которые ставились в дорогие вазы. Обычай дарить цветы прочно вошел в жизнь общества. В XIX веке сформировались такие стили подарочных букетов, как "Виктория", "Помпадур", "Бидермеер". В них использовали контрастные сочетания ярких цветов, сочную зелень. В конце XIX - начале XX веков букеты становятся более спокойными, утонченными и изысканными. Приходят все новые формы и составления букетов.

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота