Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Что хуже?
Болтать с друзьями во время фильма.
Комментировать происходящее на экране во время фильма.
Говорить по мобильному телефону во время фильма.
Разумеется, в этом вопросе есть уловка. Все три пункта демонстрируют поведение невежливое и недостойное джентльмена. Любой из них испортить удовольствие пришедшим в кинотеатр. Люди тратят деньги на поход в кинотеатр по одной простой причине – они ожидают получить удовольствие. Они не думают о том, что им придется слушать разговоры сидящих рядом людей. Единственное, что они хотят услышать, - диалоги героев на экране. Даже твоим друзьям надоест, если ты будешь во время фильма продолжать болтать, хрустеть попкорном и хлюпать газировкой. И в следующий раз, когда ты спросишь: «Хотите пойти в кино?», они просто ответят: «Прости, лучше в другой раз». Постарайся продемонстрировать своим друзьям, что ты умеешь получать удовольствие от просмотра, не мешая остальным зрителям. Иначе придется ходить в кино одному.
ПРАВИЛЬНО
Отключать мобильный телефон или, по крайней мере, отключать звонок или ставить телефон на виброзвонок, когда ты идешь в кино.
НЕПРАВИЛЬНО
Думать, что звонок очень важен и это оправдывает то, что ты мешаешь друзьям смотреть фильм.
Почему
Ни один из твоих звонков не важен до такой степени. Если джентльмену действительно необходимо ответить на звонок, он встаёт, выходит из зала и не начинает говорить, пока не окажется в холле.
ПРАВИЛЬНО
Смеяться, когда на экране происходит что-то смешное, и кричать, когда там что-то страшное. Во время печальной истории можно и поплакать.
НЕПРАВИЛЬНО
Обсуждать с друзьями то, что происходит на экране.
Почему
Крик и смех – часть удовольствия, которое ты получаешь от просмотра фильма. Однако невежливо выражать свое мнение о
